Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Звернення українських комуністів до комуністів усього світу (1964 p., грудень)

Ми, група комуністів України, звертаємося до вас із цим словом турботи про долю комуністичного і робітничого руху, про мир і про майбутнє народів, про долю свого українського народу.

[...] Усьому світові відомі страхітливі злочини сталінського режиму. Гинули мільйони людей, розвалювалось господарство,' підозри, доноси і наклепниптво стали державною політикою і моральною нормою, а партія кричала про морально-політичну єдність народу, про щасливе і демократичне життя, про найвищу в світі демократію, про успішне будівництво ідеалу людей — комуністичного суспільства.

«Великий учитель людства» Иосиф Сталін помер [...] Але пригляньмося, що змінилося сьогодні в самому укладі життя?

Зараз не розстрілюють у масштабах сталінських часів, але за вільнодумство засилають під якимсь вигаданим приводом (у нас же немає політичних в’язнів!) у «неіснуючі» табори. [...]

Відомі зустрічі керівників партії та уряду із творчою інтелігенцією нагадали «полювання на відьом» сталінських часів [...] Власне, машина духовного знищення людей продовжує весь час працювати: люди деморалізуються, нівелюються, русифікуються і тратять віру в ідеали справедливості. [...]

Логічним результатом суспільно-політичного режиму в Радянському Союзі є національна політика КПРС.

Величезний пропагандистський апарат партії невтомно твердить про рівноправність і дружбу націй в Радянському Союзі, про повне і остаточне розв’язання в СРСР національного питання.

Насправді ж під маскою великих ідей інтернаціоналізму і братерства народів ведеться груба, нахабна своїми методами і розмірами русифікаторська колонізаційна політика Москви. Російський великодержавний шовінізм розпалюється планомірно і цілеспрямовано, він поглинає великі матеріальні і духовні ресурси держави, він — хочемо заявити на весь світ — становить щораз більшу загрозу мирові і безпеці народів, він стає справжнім прапором найбільшої в світі імперії. [...]

Русифікаторський наступ йде розгорнутим фронтом. Так, на Україні в державних установах майже не вживається для ведення справ українська мова. Русифікуються дитячі заклади, школи. Середні та вищі учбові заклади зрусифіковані майже повністю, за винятком хіба українських відділів філологічних факультетів. Україна, що дала світові Довженка, не має своєї національної кінематографії. Наукова література видається майже виключно російською мовою. Тиражі українських книжок мізерні. Все робиться для того, щоб Україну звести до ролі провінції Москви.

КПРС йде на все, щоб послабити позиції України. Під благородним гаслом взаємодопомоги кадрами українська інтелігенція, зокрема технічна, вивозиться за межі республіки. На Україні постійно працюють пункти по переселению українців на північ, Далекий Схід, у Сибір і Середню Азію. В той же час на Україну масово переселяють росіян, навіть як рядових робітників. Особливо це стосується Західної України. Чому служить така політика — будівництву комунізму чи зміцненню російського імперіалізму?

Для росіян, що живуть на Україні, існують театри, журнали, газети, величезна мережа шкіл. У Росії живе близько 5 млн українців. Але вони не мають нічого, навіть початкових національних шкіл. [...]

Справжня історія України закрита для українського народу. Російська псевдонаука взяла на себе неблаговидне завдання реабілітувати загарбницьку, колонізаторську політику царизму, спадкоємцем якого є сьогоднішня диктатура. Все, що суперечить ідеї російського централізму, оголошується «українським буржуазним націоналізмом», якого не можна вивчати, хіба що паплюжити.

У травні цього року сталася страшна подія: у Києві спалено республіканську державну публічну бібліотеку. Згоріла вся україністика, згоріли невідновні духовні скарби українського народу. А преса навіть не повідомила про велику національну трагедію України. Агенти КДБ (цієї держави в державі) поширювали безглузду провокаційну чутку, що бібліотеку підпалили «українські буржуазні націоналісти».

Незважаючи на нечувані в історії методи і розміри асиміляційної політики Москви, український народ живе і бореться. Виключення із вузів студентів-українців за «націоналізм» — постійне і звичне явище. Політичні арешти, адміністративні репресії є нормою в суспільному житті свідомого українства [...]

Така правда національного життя в Радянському Союзі. Проте КПРС фарисейськи заявляє, що юна гордиться «результатами ленінської національної політики» партії.

Комуністи! Нас, правду кажучи, дивує, що ви не бачите чи не хочете бачити справжнього стану життя в Радянському Союзі. Зі старанністю дипломатів ви вітаєте і прославляєте СРСР як зразок справедливого людського суспільства. Нам здається, що реальність справжніх успіхів комуністичного руху має бути дорожчою за тимчасові політичні кон’юнктури. [...]

Товариші комуністи! Друзі по ідеї. Ми хотіли б розмовляти з вами не ховаючи своїх облич, як рівні з рівними, але ж не маємо мінімальної гарантії недоторканості особи, навіть гарантії того, що нас судитимуть відкритим судом за такий «страшний злочин» (таким є, звісно, наш вчинок в уяві партійно-чиновницького апарату КПРС). Єдине, що нас чекало б, це розстріл в катівнях КДБ, адже в СРСР суд як юридично незалежна установа є такою ж фікцією, як свобода слова, як прославлена радянська демократія взагалі.

Просимо опублікувати нашого листа і обговорити його з позицій об’єктивної правди, до якої мусимо прагнути всі ми.

Лист складений ініціативним комітетом. З ним ознайомлено поодиноко групи українських комуністів.