Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

З Постанови ЦК КП(б)У «Про репертуар драматичних та оперних театрів УРСР. Заходи щодо його поліпшення» (1946 p., жовтня 12)

[...] Найголовніший недолік нинішнього стану репертуару драматичних і оперних театрів УРСР полягає в тому, що п’єси радянських авторів на сучасні теми виявились фактично витісненими з репертуару театрів УРСР. У

Київському драматичному театрі ім. І.Франка з 16 п’єс, поставлених у 1945 році і в першому півріччі 1946 року, питанням сучасного радянського життя були присвячені тільки три прем’єри; у Київському театрі російської драми ім. Лесі Українки з 14 — 4; у Харківському театрі ім. Т.Шевченка з 17 — 3; у Харківському театрі російської драми з 18 — 6; у Львівському театрі ім. Заньковецької з 16 — 3; у Запорізькому театрі ім. Щорса з 18 — 3; у Чернівецькому музично-драматичному театрі з 16 — 6; в єврейському театрі ім. Шолом-Алейхема з 8 — 1; у Львівському театрі юного глядача ім. О.М.Горького з 6 — 2 прем’єри на сучасні радянські теми.

Таке становище має місце і в більшості обласних драматичних і музично-драматичних театрів України.

У зовсім неприпустимому стані перебуває репертуар оперних театрів УРСР. При потуранні Комітету в справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР оперні театри України фактично зняли з свого репертуару радянську оперу. За останні роки оперні театри УРСР не поставили ні одної опери радянських композиторів, присвяченої сучасному життю, і не організували спільно з композиторами роботи по створенню нових опер на сучасні радянські теми.

Драматичні й оперні театри України досі не створили високоідейних і повноцінних в художньому відношенні спектаклів про перемогу радянського ладу, про дружбу народів радянської країни, особливо про дружбу українського і російського народів, про Велику Вітчизняну війну та про героїчну працю радянських людей.

В чому полягає причина такого надзвичайно незадовільного становища з репертуаром у драматичних і оперних театрах України?

ЦК КП(б)У вважає, що головною причиною цих найсерйозніших хиб театрального репертуару є низький рівень ідеологічного керівництва театрами з боку Комітету в справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР. Комітет в справах мистецтв і керівники багатьох театрів проявили політичну безтурботність і безвідповідальність щодо репертуару театрів, забувши, що репертуаром визначається ідейно-політичне обличчя театрів і ступінь їх участі в комуністичному вихованні народу.

Допустивши фактично витіснення з репертуару театрів п’єс на сучасні радянські теми, Комітет у справах мистецтв і керівні працівники театрів України тим самим серйозно знизили роль театрів у справі політичного виховання народу.

Аналіз стану репертуару театрів УРСР показує, що п’єси радянських авторів на сучасні теми витіснялися, головним чином, п’єсами так званої «старої української спадщини», яким належить лев’яча частка в загальній кількості постановок.

Тим часом, поряд з цінною в ідейному і художньому відношенні класикою, яка правдиво відбиває життя українського народу в минулому, у «старій українській спадщині» є чимало п’єс, які зображають життя неправильно і фальшиво, прикрашають минуле в ідилічні тони, проповідують віджилі ідеї та відсталі погляди, які кличуть глядача не вперед, а назад.

Це особливо стосується п’єс старого етнографічно-побутового репертуару, більша частина яких здатна виховувати глядача лише в дусі національної обмеженості і відриву від актуальних питань сучасності. [...]

Допускаючи проникнення на сцену таких низькопробних і шкідливих п’єс, як «Кум-мірошник», «Запорізький скарб», «Бувальщина», «Хмари» та інші, театри фактично скочуються до буржуазно-націоналістичної «просвітянщини», глибоко ворожої радянському суспільству.

Серйозною помилкою Комітету в справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР є те, що він допустив засилля в репертуарі театрів п’єс старого етнографічно-побутового репертуару і витіснення ними сучасних радянських п’єс.

Неблагополучие становище з репертуаром в театрах УРСР погіршується ще й тим, що багато п’єс українських радянських авторів, поставлених театрами, стоять на надзвичайно низькому ідейному і художньому рівні («Ви давно повернулись» Копиленка, «Земля» Дольда, «Коли пахне яблуками» Скляренка, «Серце солдата» Плоткіна, «Ковалева криниця» Ятка, «Міліонер» Суптеля), а деякі з них являють собою зразки пошлості і халтури, будучи по суті наклепом на радянських людей («Моя знайома» Юхвида, «Нащадок гетьмана» Мокрієва, «Змова сердець» Шільмана).

В основі більшості названих п’єс лежать не актуальні і важливі питання сучасного радянського життя, а надумані фальшиві або ж дрібні і випадкові «проблеми». Радянські люди в цих п’єсах, як правило, зображаються примітивними, малокультурними, наївними й відсталими, з обивательськими звичаями і смаками, причому автори нерідко вважають за гідні вихваляння саме ці, невластиві радянським людям риси відсталості і безкультур’я. У постановці і розв’язанні проблем етики і моралі, зокрема в зображенні радянської сім’ї, автори п’єс часто проповідують обивательські погляди, норми буржуазної поведінки. В той час як позитивні герої у багатьох п’єсах виглядають слабкими, безвольними, примітивними, негативні персонажі наділяються більш яскравими рисами характеру, зображаються сильними, вольовими і спритними. ._

Значна частина поставлених в театрах п’єс на сучасні теми примітивна, антихудожня, написана неграмотно, неохайно, без належного додержання авторами елементарних норм драматургічної майстерності, без достатнього знання літератури і народної мови.

У деяких п’єсах, написаних драматургами України, мають місце прояви національної обмеженості, помилки і перекручення буржуазно-націоналістичного характеру («Чому не гаснуть зорі» Копиленка, «Я живу» Пінчевського). У творчості деяких драматургів ідеалізуються представники експлуататорських класів минулого, не показується класова боротьба між гнобителями та пригнобленими в дореволюційному класовому суспільстві, вихваляються пережитки старовини, замовчується братерство і дружба радянських народів, особливо ж споконвічна дружба українського і російського народів.

ЦК КП(б)У відзначає, що серед деякої частини працівників театрів УРСР має місце низькопоклонство перед буржуазним Заходом, в результаті чого на сцену проникають низькопробні твори західноєвропейських драматургів («Дружина Клода» Дюма і «Дорога в Нью-Йорк» Ріскіна-Малюгіна, поставлені в Харківському театрі ім. Шевченка, «Дами і гусари» Фредро — Київський театр ім. Лесі Українки, «Убийство м-ра Паркера» Моррісона —

Ворошиловградський театр російської драми), які проповідують буржуазну мораль, отруюють свідомість радянських людей буржуазним світоглядом. Постановка на сцені таких чужих і пошлих п’єс в корені суперечить виховній політиці Радянської держави і є спробою відживити пережитки капіталізму в побуті і свідомості радянських людей.

Більшість драматичних і оперних театрів України вкрай незадовільно виконують завдання пропаганди кращих творів російської класики та драматургії народів СРСР.

Багато театрів безвідповідально ставиться до постановки п’єс радянських авторів на сучасні теми, постановка цих п’єс нерідко доручається другорядним, малокваліфікованим режисерам, до участі у спектаклях залучаються недосвідчені, слабкі актори, неохайним і примітивним буває оформлення спектаклів. В результаті цього радянські п’єси на сучасні теми ставляться у ще більш нерівноправні умови порівняно з п’єсами дореволюційного репертуару.

ЦК КП(б)У відзначає, що справа добору, планування і контролю репертуару поставлена в Комітеті в справах мистецтв незадовільно. Комітет у справах мистецтв випустив із своїх рук формування репертуару і сам часто рекомендував театрам недоброякісні п’єси. Комітет не керує безпосередньо складанням репертуарних планів театрів, не бореться із шкідливими тенденціями деяких керівників театрів, які наплювацьки ставляться до радянських п’єс і орієнтуються на безідейні розважальні спектаклі. Репертком при Комітеті в справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР не налагодив контролю репертуару театрів на місцях, допускаючи постановки в деяких периферійних театрах ідеологічно порочних і халтурних п’єс.

ЦК КП(б)У відзначає незадовільну роботу драматургів Радянської України, які досі не створили для театрів достатньої кількості високоідейних і повноцінних в художньому відношенні п’єс на сучасні теми. Це становище пояснюється тим, що багато драматургів відірвані від життя, від творчої практики радянського народу, стоять осторонь від корінних питань сучасності, не помічають типового, провідного у нашій дійсності, не вміють зображати кращих рис і якостей радянської людини. Ідейний і професіональний рівень творів багатьох драматургів дуже низький, у творчості деякої частини драматургів мають місце аполітичність, діляцтво, ремісничий підхід до своєї справи.

Не виконують своїх обов’язків композитори України, які приділяють головну увагу історичним темам і обминають важливі теми сучасності, в результаті чого не створені високоякісні нові опери, присвячені радянському життю. [...]

ЦК КП(б)У постановляє:

[...]

2. Вважати за найголовніше завдання Комітету в справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР і Спілки радянських письменників України — створення і широке впровадження у практику роботи театрів високоякісного сучасного радянського репертуару з тим, щоб усі театри стали активними пропагандистами політики Радянської держави.

3. ЦК КП(б)У ставить перед драматургами України завдання — створити яскраві, високохудожні твори про перемогу радянського ладу в нашій країні, про Велику Вітчизняну війну, про героїчну працю радянських людей, про дружбу радянських народів, про споконвічне братерство українського народу з великим російським народом, про керівну роль партії Леніна — Сталіна в житті радянського народу. Драматурги і театри повинні відбивати життя радянського суспільства в його невпинному русі вперед; всіма способами сприяти дальшому розвиткові кращих якостей радянської людини, виховувати нашу молодь так, щоб вона була бадьорою і стійкою, не боялася труднощів і вміла їх переборювати.

Драматурги, театральні критики повинні приділити особливу увагу вихованню трудящих мас українського народу в дусі непохитної дружби радянських народів, любові до великого російського народу і ненависті до всіх ворогів радянського ладу, в тому числі до найлютіших ворогів українського народу — українсько-німецьких націоналістів. [...]

7. Зобов’язати Комітет у справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР організувати переклади на українську мову і включення в репертуар театрів кращих творів російських радянських драматургів і драматургів народів СРСР. Перекласти також на російську мову кращі твори української радянської драматургії.

8. Запропонувати Комітетові в справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР виключити з репертуару безідейні та малохудожні драматичні твори і зобов’язати Комітет посилити репертуарний контроль з тим, щоб у майбутньому на сцену не могли проникати помилкові, безідейні, малоцінні п’єси.

9. Зобов’язати газети «Радянська Україна», «Правда Украины», «Молодь України», «Сталинское племя», «Радянське мистецтво», «Літературна газета» посилити на своїх сторінках театральну критику, систематично вміщуючи статті і рецензії про нові постановки драматичних і оперних театрів.

Газети повинні залучати до театральної критики політично зрілих і кваліфікованих людей, висувати і уважно вирощувати нові кадри критиків, вести рішучу боротьбу проти аполітичності та безідейності в роботі театрів і в театральній критиці.