Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

З листа М.Антоновича до своєї родини про міжнародне становище у зв’язку з приєднанням до СРСР країн Прибалтики, Північної Буковини та Південної Бессарабії (1940 p., червня 30)

[...] Не вірю, що большевики спиняться над Прутом (дурні би були). На Дністрі мали румуни вибудовані і добрі позиції і ріка сама по собі надається до оборони. Над Прутом кругом рівнина, на якій перевага в танках і кінноті, яку мають большевики, буде особливо велика. А що червоні старатимуться захопити можливо більше, поки ще німці заняті — в цьому тут всі переконані. Констернація тут взагалі повна і страх перед тим, що може ще зажадати Москва: чи займеться вона ліквідацією Румунії, чи представить ультиматум Мадярщині на Карпатську Україну.

Озлоблення на те, що Росія влізла на Балкани і свідомість того, що з нею ще доведеться порахуватись, тут загальне. Але з боку Кремля це незвичайно рафінований тяг, котрий спрямований на те, щоб посварити Італію з Німеччиною. Ця перша, очевидно, не зможе терпіти червоних під боком сфери своїх інтересів.

Історично беручи, дає до думання нікчемність буржуазно-національних держав. Там, де держава уміла поставитись, як у Фінляндії, там — врятувалися незалежність і честь. Але ніяка інша країна, із подібно організованих, ані не зуміла допомогти в свій час (хоч і над ними висіла та сама небезпека), ані тепер не вміє сама поставитись. [...]