Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

РОЗДІЛ X

УКРАЇНА У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ

З листа М.Антоновича до батьків про зацікавленість серед німецьких урядових кіл гетьманським рухом у зв’язку з можливим німецько-польським збройним конфліктом (1939 p., травня 25)

[...] В німецьких газетах донедавна (українці орієнтуються трохи повільніше) нема майже нічого проти Совдепії — зате ціла купа нападів на Польщу. Отже, Скоропадський, що досі не був антипольською фірмою, очевидно, за кожну ціну тепер хоче такою стати. Кому власне таке представлення справи потрібне — це досить ясно. Нас потребують, потребують проти поляків і тому неприємні негладкості останніх днів треба загладити. Націоналісти, задалеко зааранжовані з Карпатською Україною, не можуть супроти неї взяти такого становища, і в силу реакції в своїх власних рядах проти останніх подій на наших найзахідніших околицях не зуміли снадно а рихле здобутися на відповідний сервілізм. Друге діло очевидно, що коли доходить до вірнопідцанства, то тим жовтодзьобам і трусикам годі рівнятися з людиною, що на таких справах ще при царськім дворі собаку з’їла.

Та як би не було — шанси Павла IV (після Павлюка, Тетері і Полуботка) стоять зараз дуже високо. Може не без значіння тут і те, що крайові політичні групи заховуються як з найбільшою резервою супроти швабів і навіть Паліїв (правда це вже зо два тижні як я не бачив «Українських Вістей») був дуже здержаний. Зате паризьке «Українське Слово» починає зовсім недвозначну кампанію проти Німеччини. Це можна розуміти і як справдження пророцтва Коха, що українською справою по секрету тепер цікавитимуться значно більше, ніж це вилізатиме назовні [...]