Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Гіппократ про зовнішній вигляд скіфів у творі «Про повітря, воду й місця»

(460 — бл. 377 р. до н. е.)

[...]

26. [...] Переміни в погоді там не великі і не часті, вона однакова й мало міняється. Тому й вигляд у всіх [людей] подібний: завжди уживають однакову страву, однакову одіж літом і зимою, дихають повітрям вогким і густим, п’ють воду з снігу і льоду, не знають втоми. Бо ні тіло, ані душа не можуть гартуватись, де немає великих перемін [кліматичних]. Через це тіло їх товсте, багате м’ясом і вогкістю, без виразних контурів і мускулатури. Особливо ж лімфатичні в них нижчі частини живота: не може він і бути сухорлявим у такому краї і в таких обставинах природних і кліматичних. Бувши товстими і безволосими, всі вони один до одного подібні, чоловіки до чоловіків, жінки до жінок.

27. Щодо вогкості дам я важливий довід: у більшості скіфів, скільки є кочовиків, знайдеш припалені плечі, руки й груди, стегна не через що інше, як через вогкість і слабкість тіла: не можуть ані лука натягнути, ані піки кинути плечем через ту вогкість і брак мускулатури. Як же припалять, то в членах висихає більшість тієї вогкості і тіло стає міцніше, краще годується і сухорлявіше. А лімфатичним і слабим стає воно тому: перш за все, що їх не пеленають, як в Єгипті, — не мають того звичаю для їзди, щоб добре сидіти на коні; далі від сидячки: чоловіки як не їздять на коні, то здебільшого, лежать на возі, хоча й часто мандрують і переїжджають. Жінки ж у них на диво тілом лімфатичні й слабкі.

28. Скіфський народ рудий через холод, бо сонце не пече гаряче, а біла краска припалюється від холоду і стає рудою.