Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

З листа громадського діяча Є.Вирового українському емігранту-меценаїу з США Г.JIисюку-Каленику про Карпатську Україну та можливість ведення там бізнесу (1939 p., лютого 9)

[...] З Карпатською Україною справа стоїть як була — чи то бізнес чи політика, великого розгону не можуть мати, мусять з останніх сил тягтися, щоб піднести себе бодай на європейський людський рівень, од якого вони ще дуже далекі. Планувати щось на широку скалю аж поза хмари, це значить раніш чи пізніш загрузнути або скрахувати, бо, як кажу, великого розгону не має. Можна приїхати і вгатити хоч і 100 тис. доларів чи на шляхи, чи на будови, а поїхати без сотика. Це не значить, що не треба нічого планувати й нічого не треба робити, навпаки, треба напружити всі сили, щоб якнайбільше зробити, але не залітати позахмари і не будувати попід небо, а звичайні собі людські маленькі хати, щоб не жити разом з свинями й телятами як у хлівах без повітря, серед смороду й паршів. На Закарпатті все треба, та тільки ні на що нема грошей.

Само собою, національне значіння Карпатської України для української справи колосальне, і через те всі українці зобов’язані помагати із всіх сил, щоб Карпатська Україна вив’язалася з свого тяжкого початку якнайкраще, а це значить тільки одно: давати, давати й давати грішми й працею, словом і ділом, хто де чим як може серед своїх і серед чужих туди якнайбільше, не сподіваючись ніякої заплати і ніяких зисків, аж як з цієї малої України виросте Україна більша, ширша й багатша, то тоді будуть і прибутки і розмах і сила [...]

[...] Багато українців подуріло і думають, що Німеччина думає про Україну, щоб її на ноги поставити, а Німеччина думає, як і всі розумні люде на світі, тільки про себе, про Німеччину і коли по дорозі їй і Україна може пригодитися, то.цікавиться і Україною. [...]