Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

З меморандуму Першої Руської Народної Ради до уряду Чехословаччини щодо прапора Підкарпатської України (1934 p., грудня 6)

Народний прапор є в кожного народу предметом великої пошани й пієтизму, яко символ його народної індивідуальності, історичних традицій, символ його народних і культурних змагань та ідеалів. Саме тому прапор кожного народу шанують й поважають також інші народи, держави і уряди.

Ми, підкарпатські русини, маємо теж свій прапор в синьо-жовтих барвах. Його історія сягає глибоко в минувшину нашого народа, аж на 1000 років назад, до «Мархії Рутенорум» [...]

На основі тих традицій сталися ці барви — барвами Марамороської жупи, міста Ужгород, Пряшева, греко-католицької мукачівської дієцезії, а по розділенню цієї дієцезії на мукачівську й пряшівську 1815-го також барвами греко-католицької пряшівської дієцезії.

Коли по світовій війні утворилися народні ради русинів — всі ці ради з огляду на історичні традиції проголосили синьо-жовті барви за барви Підкарпатської Русі й нашого руського (малоруського) народу.[...]

При з’єднанню всіх руських (малоруських) народних рад в Центральну Руську Народну Раду в Ужгороді дня 7. V. 1919 р. був синьо-жовтий прапор торжественно посвячений в єпископській й кафедральній церкві.

Під тим-то прапором проголошено потім дня 8. V. 1919 р. добровільне прилучення Підкарпатської Русі до Чехословацької республіки й під тим прапором 100-членна делегація Центральної Руської Нар. Ради дня 12 травня 1919 р. передала торжественно в Празі на Граді пану Президентові Т.Г.Масарикові рішення Центр. Руської Нар. Ради про прилучення Підкарпатської Русі до Чехословацької республіки. В тім часі повівали синьо-жовті прапори на Граді, на залізничному двірці та на інших публічних і приватних будовах в Празі, а всі члени делегації враз з бл. губернатором Антоном Бескидом мали на грудях синьо-жовті кокарди.

Руські емігранти в Америці, що в р. 1918 дали перший почин до злуки нашого краю з Чсл. республікою, заслали нам в 1920 р. на пам’ятку нашого прилучення до Чехословацької республіки прекрасний і дорогоцінний синьо-жовтий прапор [...]

Цей прапор є тепер в охороні магістрату головного міста Підкарпатської Русі — Ужгорода, — і вживається його при різних наших святах (торжествах).

На основі цієї ж історичної традиції й історичних фактів перебрано ці синьо-жовті барви до гербу Підкарпатської Русі, а наслідком цього також до середнього й великого гербу Чехословацької республіки. [...]

В перші часи нашого автономного життя не тільки наші руські інституції й руський нарід, але й державні уряди дійсно вживали й вивішували цей прапор, яко краєвий прапор нашої автономної країни, пізніше все більше і більше зникав він з державних установ, потім зник цілком, а в найновіші часи наші уряди просто його переслідують. [...]

[...] Наш прапор, під яким ми добровільно прилучилися до Чехословацької республіки, якого барви взяті до нашого й державного герба, проголошують наші уряди за неустановлений, та навіть за протидержавний, який треба забрати силою, а людей за його вживання давати до суду й безпощадно карати.

Автори того нещасного розпорядження в часи теперішнього сильного міжнародного напруження, в часи, коли шаліє ревізіоністична пропаганда, роблять нашій державі якнайгірші, просто фатальні послуги.

Ми протестуємо проти того грубого порушення наших народних прав і проти такої поведінки з нашим народом. [...]