Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення
Відозва Українського національно-демократичного об’єднання до українського громадянства (1925 p., липня 12)
У важну хвилю народнього лихоліття, в добу нечуваної, загальної руїни, коли глухим стоном стогне прибита недолею народна душа, сповіщаємо Тебе про важну подію:
Від нинішнього дня припинився розбрат в українському національному таборі, від нинішнього дня весь український національний табор виступає як одна цілісність, стає в одній оборонній і бойовій лаві, в одній суцільній фалянзі під назвою: Українського Національно-Демократичного Об’єднання (УНДО). .
Остання велика історична катастрофа, попереджена добою живої діяльности, кипучої роботи, всестороннього розвитку і вкінці гігантного зриву народніх мас, — підірвала міць народу і в своїх попелищах погребала найкращих і найліпших: поетів віри і надії, борців за правду, волю і долю, великих героїв, іменних і безіменних, що в боротьбі за найвищі ідеали нації і людськости принесли себе в жертву — кріваву й безкровну. Своєю боротьбою, посвятою і кровю вони зєднали нас з великими подвигами наших дідів і прадідів, вони створили сучасним і прийдешнім поколінням синтезу української історії, вони відродили геройську епопею боротьби за волю і повели нас на її тернисті, але незарослі шляхи. [...]
Всупереч святочним міжнароднім зобовязанням, власній конституції і власним законам, наші відвічні противники приноровлюють до українського народу нечуваний політичний гніт, що виявляється в переслідуванні громадських діячів, нищенні організацій і товариств, давленні преси, самоволі адміністрації, масових арештах, знущаннях поліції, процесах, засудах, тюремшині, розстрілах, в топтанні всіх прав української мови в публичному житті і т. и.
В парі з політичним гнетом розвивається девастаційна політика польського уряду і піддержуваних ним та особливішіми атрибутами влади наділених організацій також на инших ділянках життя українського народу. А саме в тому самому напрямку розвивається політика економічна, промислова, кредитово-фінансова, податкова, колонізаційна, еміграційна, шкільна, земельна, хліборобсько-культурно-освітна, церковна, і церковно-адміністраційна, самоврядна, санітарна і т. и. — Ця політика польського уряду проявляється масово та індивідуально і складається на синтезу крайного політичного гніту, економічної екстермінації і Культурної девастації.
Пляновий і послідовний наступ на український народ, на його духове й моральне, матеріяльне й фізичне добро був між иншим тим імперативом, який привів до обєднання відокремлених українських національно-політичних груп і гуртів в одну нерозривну цілість, в одну суцільну організацію. [...]
Визнаючи принціп загально признаного права про означення народів, УНДО на чолі своєю плятформи ставить здійснення в повному обємі права нації на всіх областях, на яких в р. 1914 український народ становив більшість населення.
УНДО стверджує, що Галичина з Лемківщиною, Волинь з Поліссям і Холмщина з Піддяшам мають відмінний український характер, що це історична й сучасна неподільна власність українського народу та що згідно з принціпом про самовизначення народів і непередавненими, а навпаки відновленими змаганнями українського народу ці землі є вповні управнені здійснити своє природне право.
В боротьбі за найвище право нації УНДО спиратиметься на все свідоме громадянство Західної України і, виходячи з принціпу національної єдності — на всьому українському народі. Для здійснення основної мети УНДО єднатиметься з аналогічними організаціями инших поневолених народів і шукатиме допомоги у тих державних націй та їх національних і міжнародніх організацій, що свою міжнаціональну політику базують на принцип права нації.
До здійснення права нації змагатиме УНДО всіма доцільними засобами, признаючи вижними тільки ті акти й рішення, які заістнували при співучасти умандатованого представництва українського народу і які не розходяться з основним правом про самовизначення народів, а відкидаючи всі акти насильства, як акти незгідні з принціпами моралі, права і справедливости.
УНДО являється організацією національною і демократичною, організацією понадклясовою, яка беручи на увагу справедливі змагання поодиноких кляс, — підчинює їх найвищому ідеалові нації.
Виходячи з демократичного становиша, УНДО не може дати своєї апробати на істнуючий на Радянській Україні переходовий диктаторський режім і одноклясовий устрій, одначе признає сучасну Радянську Україну поважним і далекосяглим станом державности українського народу та вірить, що під напором свідомих українських мас та своєрідна державна організація завершиться здійсненням універсальних змагань української нації.
УНДО обстоюватиме й розбудовуватиме одноцільний український національний фронт, змагаючи до культурної, економічної і політичної уніфікації української нації.
У практичній діяльносте УНДО організуватиме селянські, робітничі і міщанські маси з метою перетворити їх на політично свідомі та економічно сильні й незалежні соціальні групи. З тією метою УНДО, обстоюючи в принципі приватну власність, буде боротися за перехід землі в руки нашого селянства, особливо в руки малоземельного й безземельного, без дальшого відшкодування — уважаючи, що селянські маси своєю, майже безвідплатною працею на протязі століть, вже давно заплатили за великовласницьку землю. Поруч з тим УНДО велику вагу кластиме на поширення кооперативного руху і на створення міцних основ під українську кооперативну організацію як головного засобу економічного подвигнення українського населення.
З тією самою метою УНДО буде змагати до привернення містам на українській національній території їх природного національного характеру, кладучи здобуття торговлі і промислу українським елементом в основу своєї діяльносте.
З тією метою УНДО буде боротися за збереження дотеперішних здобутків робітничої кляси, за їх утвердження, поширення та за здобуття нових. Одним словом: УНДО буде боротися за політичне, економічне й культурне розкріпощення та подвигнення українського народу.
Вступаючи в нову добу громадянської діяльносте, в добу праці, організації і боротьби, переводячи обєднання всіх активних сил нашого народу, закликає всіх громадян стати організованою лавою під прапором обєднання.
Всі ті, що боролися й наложили головами за кращу долю народу, своїми курганами, могилами й хрестами закликають нас не дати нашої Батьківщини на поталу. — Всі ті, що глядять з курних хат, з чужинецьких фабрик і ремісничих варстатів, взивають нас стати плечем об плече, грудь при груди, рука в руку до спільної боротьби за правду, добро і справедливість. Ми глибоко переконані, що треба сильно бажати, працювати в обєднаній громаді при взаїмній вирозумілости й допомозі, а те велике і довгождане прийде як сума наших змагань. [...]
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України