Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

З відозви Української національної ради до населення Галицької землі із закликом бойкотувати вибори до сейму і сенату II Речі Посполитої (1922 p., вересня 10)

Надходить преважна, історична хвиля для многострадально!Галицької Землі. На день 5 листопада с. р. розписав уряд Польщі вибори до польського сойму у Варшаві і то не лише на областипольської републики, але також на чужій для неї території у Східній Галичині, сим актом польський уряд задумує нанести смертельний удар державній ідеї Галицької Республики на землі Романа Великого й Данила.

В такій хвилі ми, законні представники Галицької Републики, свідомі важкого обовязку перед теперішніми і будучими поколіннями, звертаємося з отсими словами до всіх дітей Галицької Землі:

Не зважаючи на те, що Східна Галичина до Польщі не належить, бо суверенні права над нею застерегли собі в сенжерменськім договорі держави Антанти аж до оконечного вирішення справи, мимо того, що сі держави устами своїх керманичів заявили і заявляють по нинішній день, що східногалицька справа — міжнародна справа, польський уряд, хвилевий військовий окупант краю, не питаючи про згоду український нарід — переважаючу більшість населення Східної Галичини, відважується ломити міждержавні договори і на очах цілого культурного світа задумує переводити вибори до польського сойму в Галичині, як коли б Східна Галичина була міждержавно признаною Польщі провінцією [...]

Український нарід — Галицької Землі не може і не сміє брати участи у виборах до польського сойму, бо він за ніяку ціну не сміє зректися своєї суверенности на своїй власній землі. Східна Галичина до Польщі не належить, тому польський сойм у Варшаві не є нашим суверенним тілом і Польща не має права накидати нам виборів до польського сойму! Участь хоч би тільки частини нашого народу в польських виборах була б якраз признанием Польщі того права, якого їй ніхто не дав і проти якого наш нарід бореться. Тим більше не сміє ніхто з нас брати участи в тих виборах, коли ординація, ухвалена польським соймом, як ми вже вище зазначили, виразно постановляє, що активну і пасивну участь в сих виборах можуть брати лише горожане польської держави. Значить, хто на основі такої ординації взяв би участь в сих виборах як виборець або як посольський кандидат, той признав би вже понад усякий сумнів право Польщі розписувати на нашій землі вибори, отже правити нею як своєю, а себе польським горожанином. Тоді Лях — окупант Галичини — зміг би лекше переконувати держави Антанти, щоб вони передали суверенні права Польщі, коли наш нарід своєю участю у виборах сам будьто заявив волю полишення нашого краю на віки-вічні під панованнєм Польщі.

Тому браття і сестри! Старі і молоді! Селяни, робітники, міщане та інтелігенціє! Діти Галицької Землі — Батьківщини Ростиславичів і Романовичів! Не допустіть, щоб жалобою і соромом покрилася наша Рідна земля! Одним дружнім фронтом дайте достойну відповідь на визов ляцького нахаби: не йдіть до виборів до польського сойму!

Братя селяне! Чи знаєте, що таке Польща? Вашими предками польські пани за панщини орали. В неділю і свята гонили їх гайдуки на лани польської шляхти. Ваших жінок і дівчат забирали польські пани до своїх покоїв на вічний сором. Старців, жінок і дітей забивали на смерть нагаями. Польські пани крали Вам вашу матір землю і Вас тримали в темноті як худобу. А за Австрії? Не грабили Вас польські комісарі? Не пускали Вас з торбами з Вашої рідної хати? Не стріляли Вас як заяців при виборах? Не кидали Вас до криміналів? Не мучили Вас під час великої війни як «москвофілів»? Не рабували Вам церкви і школи? А тепер? Не зрабували Вам вашу Вітчизну — Галицьку Державу? Не забирають Вам з-під носа землю для своїх Мазурів-кольоністів, землю, яку потом і кровю обробляли Ваші предки й Ви вашими мозолистими руками? Не грабують з Вас данину? Не мучили Вас і Ваших дітей в таборах інтернованих? Чи знова маєте бути на віки-вічні рабами проклятої Польщі.

Ні — і стократ ні! Та найкраще відплатите Польщі всі Ваші муки і сльози, коли як один муж не підете до польських виборів і тим дасте знати цілому світови, що Ви при Польщі за ніяку ціну лишатися не хочете і не лишитесь! Не допустіть також, щоб і Ваші брати латинники брали участь у виборах!

Браття робітники! Ви самі добре знаєте, як Вас переслідувала й донині переслідує Польща. З ласки польських панів Ви стали попихачами польського робітника. Вам кидають польські пани й фабриканти такий нужденний охлап, що Ви, Ваші жінки й діти, пухнете з голоду! А кілько з Вас донині не може найти кусника хліба, бо Ви в Поляків «кабани»! Чи не кажуть

Вам Поляки, коли просите о занятгє, щоб Ви покидали свою народність і віру і ставали яничарами свого народу? Чи допускає Польща Ваші організації і Вашу пресу? А кілько з Ваших товаришів повисло на польській шибиниці, кілько з них пожерли щурі в Берестю Литовськім, Модліні, кілько їх замучили легіонери Пілсудского в инших ляцьких таборах смерти? За сі муки і наругу мали б Ви у виборах до польського сойму зречися власної держави і признати панованнє польських катів над Східною Галичиною?

Український робітник не зрадить Рідного Народу й не візьме участи у виборах до польського сойму!

Українські інтелігентні трудівники села і міста! Чи знаєте Ваш обов’язок перед Рідним Народом — бути йому примірним провідником і дорадником у сю важку історичну хвилю? Відважно, не оглядаючись на ніякі жертви, будьте почесною, пробоєвою фалянгою в теперішнім бою з безправством ляцького окупанта й на його заклик до виборів дайте відповідь згірдною мовчанкою і повним бойкотом!

Священики! Найблищі провідники народа! Опікуни й дорадники його у всіх хвилях життя! На боєві постерунки! Ви, як слуги Христа, обовязані й мусите служити правді й лише правді! Чи можете Ви самі, беручи участь у виборах, бути свідками польської брехні, що Польща-окупант має право переводити вибори в Галичині! Чи можете Ви дораджувати своїй пастві брати участь в ляцькім насильстві? Чи не даремні були б жертви житія замучених в Талєргофах, закаменованих здичілою товпою слуг Божих — священиків? Чи жертва крови оо. Підляшецького, Галібея, Ніжанконського й инших священиків, що віддали своє життє за державне право нації, мала б бути даремна? Голосіть отверто й сміло правду відданій у вашу духовну опіку пастві! Не йдіть до виборів і свою паству до виборів не допустіть! Потерпіти за правду — святий обовязок носителів христіянської ідеї. Будьте бодрі і примірні! Ціла Галицька земля звертає на Вас свої очі, як в часах гонень на провідників слова Божого.

Сини Галицької Землі! Ніхто з Вас не сміє взяти участи в польських виборах. Се національний приказ!

А якби хто спідлів так душею, що не послухав би голосу національної совісти і як виборець або як посольський кандидат взяв участь в польських виборах, то на того має впасти гнів його родини, його села чи міста, гнів цілого українського народу. Такий Юда не сміє безкарно оглядати сонце Боже! Погорда народу нехай стане йому прокляттєм на віки вічні. Кости таких зрадників земля викине зі свого нідра! Бо тільки нарід, що вміє шанувати свою національну й державну честь, достойний імени культурного народу!

[...] Справа нашої Батьківщини — міжнародне і мусить бути вирішена справедливо на міжнародній арені в недовгім часі. Тому Польща так спішиться з виборами до сойму і зитрує плянами автономії, щоб випередити міжнародне вирішеннє нашої справи і доконаним фактом сподіваної нею участи хочби частини нашого народу в сих виборах дурити світ, будьто український нарід Галичини сам добровільно признає польську державність на нашій Галицькій Землі!

На польський визов: через вибори до польського сойму зробити її хатньою польською справою — мусить дати відповідь цілий український нарід безоглядно і без вижмку, бойкотуючи польські вибори. Така постава' цілого народу Галицької Землі прискорить міжнародне визнаннє Самостійної Галицької Републики. [...]