Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

З Постанови Наркомосвіти УСРР «Про обслуговування культурних інтересів цілокупного українського народу» (1928 p., січень)

Будуючи українську культуру, УСРР не лише виявляє і здійснює культурні потреби населення Радянської України, але й виконує, як представник і гегемон культурного розвитку всього українського народу в цілому, провідну ролю. [...] Тому НКО УСРР повинно свідомо ставити собі завдання обслуговувати культурні інтереси усього цілокупного українського народу, тим паче, що Всеукраїнське Товариство культурного зв’язку з закордоном фактично ще не розпочало своєї роботи. НКО зокрема повинен мати на увазі це завдання по двох галузях своєї діяльности — в галузі вищої освіти і наукової діяльности, як також в роботі видавничій, мистецькій, в роботі кіно й радіо; саме ці галузі можуть бути розвинуті лише за державною підтримкою і свою базу можуть мати лише в нашій робітничо-селянській республіці. Досі НКО виконував лише в окремих випадках своє завдання бути державним органом для переведення українським пролетаріатом його історичної ролі керманича цілокупного українського процесу і тільки від випадку до випадку вживав заходів, не ставлячи їх заздалегідь у план своєї роботи. ДВУ переводить видання творів українських письменників з-поза меж УСРР, видає збірки «Західна Україна», намітило видати збірник письменників Закарпатської України. НКО підносив питання про святкування ювілеїв різних письменників із закордону та про допомогу окремим письменникам то-що. Але ці заходи були досі випадкові [...], не було вжито, наприклад, заходів до того, щоб видавництва УСРР виплачували авторський гонорар за друковані книжки хоча б Кобилянській і іншим письменникам. З закордону запрошувано окремих робітників українського мистецтва музичного, вокального й образотворчого, але ті заходи були випадкові, не планові. [...]

Для роботи в УСРР з закордону прийшло значне число українських учнів, що приймають участь в роботі наших наукових установ та вищих учбових закладів. Це цілковито зрозуміло, бо політичні умови приводять українську науку за кордоном до такого стану, що вона лише конає й животіє, але з нашого боку ще не вжито всіх конче потрібних заходів до того, щоби притягнути до процесу творення української науки багатьох наукових робітників з Західної України, що їх сили не мають зараз там пристосування і що їх наукова праця там марно занепадає.

У вищих учбових закладах УСРР вчиться велике число робітників і селян з-поза меж України; для їхнього матеріального забезпечення відведене якесь число стипендій, але відведення місць у ВУЗах і тих стипендій досі носило до деякої міри характер допомоги, а не характер планово-поставленого завдання культурного впливу на українське населення поза межами України.

Все це ставить завдання з зазначеного погляду розглянути й переглянути плани роботи управлінь НКО і цілий план роботи НКО, як річний план поточного року, так і перспективний п’ятирічний план.