Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

З доповідної записки Наркомосу УСРР до НК PCI про роботу наукових установ (1927 p., грудня 10)

Розробляючи мережу наукових установ і план їхньої праці на 1926/27 p., НКО передбачав, як загальну лінію, підсилити операційну працю наукових і культурних установ, зокрема тих, де спеціально навчаються і де розвивається українська культура, асигнуючи кошти на видання та обладнання кабінетів, на придбання наукової закордонної літератури, на охорону пам’яток приро

ди і культури тощо. Особливу увагу звернено на Українську Академію наук — на поглиблення її праці в тій частині, що торкається розвитку народного господарства і культури України: розроблено було план реорганізації УАН, підсилення її фізико-математичного відділу, видання серії термінологічних українських словників, закінчення видання словника живої мови і т. п. Окремо було поставлено питання про українські музеї і про вивчення українського мистецтва, поширення наукових експедицій і т. д.

Значну частину наміченого на 1927/28 р. було виконано: відремонтовано будинок Ольгинської гімназії для УАН, побільшено було її видавництво. Засновано науково-дослідні інститути — геологічний, водного господарства, цукрової промисловості, що матиме велике значення для вивчення народного господарства України; педагогічну наукову роботу поставлено на певні рейки з заснуванням науково-дослідного педагогічного інституту в Харкові. Вивчення української літератури стало предметом праці науководослідної кафедри письменства в Харкові; зокрема, для вивчення Т.Г. Шевченка та його доби засновано науково-дослідний інститут Шевченка. Для поширення краєзнавчої праці засновано Український комітет краєзнавства.

В галузі збирання, дослідження й охорони матеріальних пам’яток української культури (музеї та охорона позамузейних пам’яток) з моменту організації Укрнауки (1925 р.) та видання постанови ВУЦВК та РНК УСРР «Про пам’ятки культури й природи» (1926 р. червень) зроблено таке.

1. Вся музейна справа і всі музеї (16 державних і 54 місцевих) об’єднано під кермом Укрнауки (вересень 1926 р.) і ув’язано з загальним планом розвитку науки на Україні.

2. Вироблено провідні директиви щодо музейної роботи на найближчі роки.

3. Для підготовки спеціалістів високої кваліфікації, яких дуже бракує, заведено аспірантуру при таких музеях: Всеукраїнському музейному городку, Київському музеї мистецтв, Одеському історико-археологічному, Дніпропетровському краєзнавчому, Харківському археологічному, Волинському науково-дослідному, Харківському музеї українського мистецтва. [...]

4. Реорганізовано Києво-Печерську лавру у Всеукраїнський музейний городок і утворено в його складі такі музеї: музей порівняльної історії культів, музей українського письма й друку, український нумізматичний музей, музей української архітектури, український музей шитва й тканини, український музей металопластики, музей українського малярства, український театральний музей, збірка української старовини Потоцького.

5. Реорганізовано Всеукраїнський соціальний музей з відокремленням мистецьких речей для влаштування Харківського художнього музею.

6. Організовано державний заповідник ім. Т.Г.Шевченка, впорядковано держзаповідник «Ольвія», в процесі організації державні історико-культурні заповідники — «Бердичівський кармелітанський монастир», «Кам’янецька фортеця»,.«Будинок М.В.Гоголя в Нероновичах».

7. З 1925 р. встановлено крайові інспектури по охороні пам’яток культури й природи, що взяли вже на облік понад 2000 пам’яток і проводять працю по їх охороні.

8. Порушено перед урядовими органами УСРР і СРСР питання про повернення на Україну українських культурних цінностей у порядку взаємообміну між союзними республіками.

9. Протягом трьох минулих років проводились такі історико-археологічні експедиції: для розкопок в Ольвії по дослідженню пам’яток староукраїнської архітектури (1925—1927), по дослідженню Трипільської культури (1925—1927), для розкопок на о. Березані (1927), по дослідженню території Дніпрельстану й Запоріжжя (1927), що вже дали цінні наслідки по вивченню історії української матеріальної культури.

10. Розпочато видання наукових досліджень по матеріалах українських музеїв («Музейний збірник» т. 1, «Полтавщина» т. 2, «Лаврські старі гравюри» т. 1, «Стара Одеса», декілька провідників по музеях, «Збірник по охороні пам’яток культури»). [...]