Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Із записки Е.Й.Квірінга про дипломатичні представництва УСРР (1921 p., січня 14)

Україна стоїть напередодні встановлення дипломатичних, консульських та інших відносин з Польщею, Латвією, Литвою, Естонією, а у більш віддаленому майбутньому це питання постане і щодо решти держав.

Тому нам заздалегідь потрібно встановити форму представництва.

Наскільки мені відомо, тепер це питання вирішується так, що російський посол буде одночасно і представником УСРР.

Таке вирішення питання, з моєї точки зору, не відповідає ні нашій політиці висування незалежності і суверенності УСРР, ні тому становищу, яке українське питання посідає в міжнародній політиці. [...]

У міжнародній політиці найближчих років Україна матиме важливе самостійне значення. Я не говоритиму зараз про те, правильна чи не правильна наша політика прокламування перед зовнішнім світом самостійності УСРР — але оскільки це так і оскільки Україна посідає в політиці великих держав самостійне місце, ми не можемо відмовлятися від самостійних посольств УСРР у великих державах, тому що передача повноважень УСРР російським послам стала б показником для цих держав фіктивності усіх розмов про суверенну Україну, давала б надто сильну зброю всім нашим ворогам.

Таким чином, я вважаю, що у великих державах, які «роблять» світову політику, Україна повинна мати свої самостійні посольства поряд з російськими. [...]

[...] Необхідно ще врахувати значення дипломатичних представництв як центрів тяжіння національних елементів і значення їх роботи серед еміграції. Візьмемо, наприклад, Польщу. Ми ні в якому разі не можемо залишитися байдужими до дальшої долі Галичини і захоплених у нас Волині та Холмщини.

[...] Наші представництва уособлюватимуть ту УСРР, на яку маса українського селянства в Польщі почне покладати свої надії й уповання.

Щодо Польщі наявність самостійних дипломатичних представництв ще тим важлива, що тут сконцентрувалась квінтесенція петлюрівської контрреволюції, за якою потрібно пильно стежити і всякими заходами, в тому числі й дипломатичними, неослабно боротися. Якщо це робитиме російсько-українське посольство, наша революційна робота серед українського селянства Галичини, Волині, Холмщини, а також робота по розшаруванню української націоналістичної інтелігенції зустріне велике упередження, тому що тоді нас легко буде зображувати агентами єдиної неділимої.

Крім того, призначення самостійного посла в Польщу [...] має справити сприятливе враження на уряди буржуазних держав і полегшити в майбутньому визнання УСРР.

З цих міркувань я вважаю необхідним мати самостійне українське представництво в Польщі та інших країнах, де українські елементи мають серйозне значення (С. Штати, а можливо, Чехо-Словаччина і Румунія).

Крім цього слід ще звернути серйозну увагу на роботу по розшаруванню української еміграції. Остаточний крах петлюрівщини і самостійний виступ УСРР на міжнародній арені внесе ще більший розклад в українську еміграцію. Для України культурні сили цієї еміграції мають велике значення, і зробити їх радянськими або хоча б сприяти цьому є одним з важливих завдань наших дипломатичних представництв [...]