Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

РОЗДІЛ VIII

УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

Лист української Маньчжурської окружної ради в Харбіні українській дипломатичній місії в Парижі про стан української еміграції на Далекому Сході та з проханням інформувати про події в Україні (1920 p., травня 29)

Закинуті гіркою долею в далеку країну, одірвані од рідної неньки тяжкими подіями братовбивчої боротьби розлютованих мас бувшої Росії, ми, мешканці Далекого Сходу і Хинської залізниці, не маємо майже ніяких звісток про національне політичне, економічне і державне життя наддніпрянських українців. А якщо й маємо деякі звістки з російських часописів, то вони всі перекручені, бо ворожі українському національному рухові. Зносини з Україною дуже тяжкі, а більш того, що зовсім неможливі через вищезазначені перешкоди.

Братовбивча війна і загальна ворожнеча роздратованої людності і тут, на Далекім Сході, не дає змоги нам, далекосхідним українцям, працювати інтенсивно на ниві національного відродження нашої людності. А деякі захода у цім напрямі зроблені. Від часу революції відбулося 4 далекосхідних всеукраїнських з’їзди, на яких обмірковувались загальноукраїнські місцевої людності справи в зв’язку з життям крайовим. Тими з’їздами утворені окружні ради — в Благовіщенську, Хабаровську, Микольск-Уссурійську, Владивостоці і в Маньчжурії. Заснована Крайова Рада і її Виконавчий (комітет) орган — Секретаріат Далекосхідної Крайової Ради в м. Владивостоці. Заходами деяких громадян Хабаровська, Владивостока і Харбіновського Клубу відчинено три українських початкових школи і заснувались кооперативи: «Шлях» (ст[анція] Маньчжурія), «Згода» (м. Харбін), «Хлібороб» (м. Хабаровськ) і Крайовий Кооператив «Чумак» у Владивостоці.

Проте всі ці громадянські організації працюють мляво через брак коштів, громадянської дісціпліни і досвідчених людей. Так же мляво йде і життя громадян, що в значній мірі залежить від того, що і життя на Україні завдяки тим подіям, які на протязі цих трьох років там творились, підупало, і зденаціоналізовані тутешні українці не знають, на яку їм ступити — ким вигідніш бути — чи українцем, чи може громадянином «Єдиної неділимої» [...]

Т[имчасовий] Виконавчий] Щомітет] Маньчжурської Окружної Рада дуже прохає Українську Місію інформувати тутешнє громадянство про справи Наддніпрянської України, Галичини і відносини до України, як держави, її сусідів і інших держав. Ми певні, що правдаві інформації Української Місії піднімуть настрій українського місцевого громадянства і покажуть йому напрямок роботи, яка повинна провадитись в найближчому часі в зв’язку з становищем на Україні. Тому Т[имчасовий] Виконавчий] К[омітет] Окружної Ради уважно прохає про інформування її про загальне становище на Україні в житті державному, економічному, політичному і інш.

З свого боку місцеве громадянство буде повідомляти Українську місію з становищем і побутом далекосхідного громадянства в його національній роботі і тих кроках, які воно буде вживати для осягнення великої своєї мети — національного відродження своєї людності у всіх верствах її життя.