Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Літопис про повстання в Києві (1068-1069 pp.)

В 1068 році прийшли іноплемінники на Руську землю, багато половців. Ізяслав же, Святослав і Всеволод вийшли проти них на Альту і вночі пішли один проти одного. Ради наших гріхів напустив бог на нас язичників: побігли руські князі, і перемогли половці [...]

Коли ж Ізяслав з Всеволодом побігли до Києва, а Святослав — до Чернігова, люди київські прибігли в Київ, зібрали віче на торгу і сказали, звернувшись до князя: «Половці розтеклися по землі, дай, князю, зброю і коней, будемо ще битися з ними». Ізяслав цього не послухав. Почали люди говорити проти воєводи Коснячка, пішли з віча на гору, прийшли на Коснячків двір і, не знайшовши його, зупинилися біля Брячиславового двору і сказали: «Підемо випустимо товаришів своїх з тюрми». Поділилися вони на дві частини. Половина їх пішла до тюрми, а [друга] половина пішла по мосту, ці прийшли на князівський двір. Ізяслав сидів на сінях з дружиною своєю, вони почали сперечатися з князем. Вони стояли внизу, а князь дивився з віконця, дружина стояла біля князя. Тоді сказав Туки, брат Чудина, Ізяславу: «Бачиш, князю, як люди завили, пошли, нехай стережуть Всеслава». Коли він говорив це, прийшла від тюрми друга половина людей, яка відчинила тюрму. І сказала дружина князеві: «Це — не добре. Пошли до Всеслава, хай обманом підізвуть його до віконця і проколють його мечем». Не послухав цього князь. Люди закричали й пішли до темниці Всеслава. Ізяслав, побачивши це, разом з Всеволодом побіг з двору, а люди витягли Всеслава з тюрми, у 15 день вересня, і поставили його посеред князівського двору. Двір князівський вони пограбували, де захопили численну кількість золота і срібла «кунами і біллю» [грішми]. Ізяслав утік до поляків [...] Всеслав сів у Києві [...]

В 1069 році пішов Ізяслав з Болеславом [королем польським] проти Всеслава. Всеслав пішов проти [них]. Прийшов до Білгорода Всеслав і вночі, таємно від киян, утік з Білгорода в Полоцьк. На другий день побачили люди, що князь утік, повернулися до Києва, скликали віче і послали до Святослава і Всеволода сказати: «Ми погано зробили, прогнавши свого князя; ось він веде проти нас Польську землю [поляків]; ідіть у місто батька свого; якщо не хочете, то ми змушені, спаливши своє місто, піти в грецьку землю».

Сказав їм Святослав: «Ми пошлемо до брата свого; якщо він піде на вас з поляками губити вас, то ми підемо війною проти нього, не дамо погубити місто батька свого; якщо він хоче миру, то хай прийде з малою дружиною». Заспокоїлися кияни.

Святослав і Всеволод послали сказати Ізяславові: «Всеслав утік, не води поляків до Києва, ворога твого нема, якщо хочеш гніватися і погубити місто, то знай, що нам жаль батьківського стола». Почувши це, Ізяслав залишив поляків і пішов з Болеславом, взявши небагато поляків. Попереду себе послав сина свого Мстислава в Київ. Мстислав, прийшовши, порубав киян, які звільнили Всеслава, в кількості 70 чоловік, а інших осліпив; інших же погубив без вини, не розвідавши про них.

Коли Ізяслав ішов до міста, вийшли люди назустріч йому з поклоном, і прийняли князя свого кияни. І сів Ізяслав на столі своєму травня місяця в 2 день. [...]