Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Із «Сказання» про вбивство св. князів Бориса та Гліба (середина XI ст.)

Горе мені, ти світ моїх очей [батько],

сяяння та зоря мого зору,

підтримка моєї молодости!

Наука моєму нерозумові!

Горе мені, мій батьку та мій пане!

На кого я мушу дивитись, до кого звернутись?

Де мені узяти таке добре виховання,

де повчання твого розуму?

Горе мені, горе мені!

Все проходить і є гіпше павутиння.

Чого досягнув мій батько та мої брати?

Де їх життя і слава цього світу?

Де їх пурпур та шовки,

Золото та срібло, вина й меди,

солодкі страви та хуткі коні,

гарні та великі будови,

численні маєтки,

численні прибутки та почесті,

їх гордість своїми боярами?

Це все зникло, ніби й ніколи й не було,

все зникло разом з ними [...]