Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Резолюція II з’їзду КП(б)У «Про поточний момент» (1918 p., жовтень)

1. Зміна міжнародного становища у зв’язку з вереснево-жовтневою поразкою німецького імперіалізму, сильним зростанням революційного руху в Австро-Угорщині та прагненням англо-американського імперіалізму використати ослаблення німецької могутності для перетворення України в свою воєнну і політичну базу для повалення Радянської влади в Росії надає особливої ваги революційному рухові на Україні.

2. Дальше існування гетьманської влади на Україні становить величезну небезпеку для російської революції. Воно перетворює Україну в центр об’єднання всіх поміщицьких і білогвардійських сил Дону, Кубані, Бесарабії і всієї решти Росії.

3. Перед загрозою перенесення революції на власну територію німецький імперіалізм готовий взяти на себе доручення світового імперіалізму, роль міжнародного жандарма або навіть погодитись на спільну з англоамериканцями окупацію України і Росії.

4. Така зміна міжнародного становища неминуче викликає і зміну внутрішнього становища України. Внаслідок часткового виведення німецьких військ з України і особливо посиленого розвалу окупаційної армії на Україні гетьманський режим втрачає основну силу, що його створила і його підтримувала. Російська велика буржуазія гарячково організує на Україні свої сили, створює білу гвардію, невпинно посилює жандармський і поліцейський апарати, вступає в угоду з Красновим і добровольчою армією, одночасно веде переговори з [країнами] Згоди, шукаючи всюди білогвардійські військові сили для придушення пролетарської революції на Україні і в Росії та відновлення царської Росії.

5. В той же час розгублена українська національна дрібнобуржуазнокуркульська буржуазія з її інтелігенцією на чолі (українські соціалісти-революціонери, українські соціалісти-федералісти, українські соціал-демократи та ін.) сподівається і намагається врятувати своє становище з допомогою англо-американських штиків, як раніше вона намагалася це зробити з допомогою штиків німецьких. Одночасно ці люди ведуть переговори з гетьманом і верховним німецьким командуванням про створення українського національного уряду. Вся ця політика, що мала на меті утворення самостійної буржуазної України, на ділі звелася і зводиться до придушення політичної самостійності українських трудящих мас.

6. Розгубленість пануючих груп усіх орієнтацій на Україні зростає перед фактом зміцнення Радянської Росії, яка з кожним днем збільшує свої сили в запеклій сутичці із світовим імперіалізмом, з другого боку — перед фактом розвалу і революціонізування німецьких військ, що виявляється в масовому відмовленні йти на фронт, у демонстраціях, в насильствах над офіцерами, в масовому співчутті Радянській владі в Росії.

7. Ця боротьба і зіткнення українських і російських груп контрреволюції, стихійно зростаюче обурення, гнів, протест і відчай широких народних мас в обстановці зміни міжнародного становища — створюють для робітників і селян України надзвичайно сприятливі умови для спільної боротьби з робітником і селянином Росії як проти іноземних завойовників, так і проти буржуазно-поміїцицької контрреволюції, в ім’я відновлення Радянської влади на території всієї Украіни. Загальним завданням у цій боротьбі є об’єднання Радянської України з Радянською Росією, яке тільки і може забезпечити українським трудящим масам повну свободу національного й культурного розвитку.

8. Основним завданням Комуністичної партії України є в цих умовах — поглиблення і розширення партійного апарату, перенесення центра ваги організаційної діяльності на територію самої України, концентрація партійних сил переважно в робітничих пунктах України для організованого захоплення в них влади і одночасного створення організованих, дисциплінованих бойових військових частин, удар яких, координований з бойовими діями пролетаріату і селянства України, роздавить гетьманщину.

9. Щодо окупаційних військ, які залишаються на Україні, наша партія повинна докласти всіх зусиль, щоб спрямувати стихійно-бунтарський солдатський рух в загальне русло боротьби робітників і селян України й Росії проти капіталістів російських, українських, німецьких і англо-американських. Необхідно до максимуму розгорнути серед них агітаційну і пропагандистську роботу. На ділі треба проводити лозунги: «Братання з революційними австро-німецькими солдатами», «Разом з червоними німецькими й австрійськими солдатами проти їх спільного ворога». На перший план в агітації треба висунути те, що революція в Німеччині є цілком назрілою, а Австро-Угорщина вступила вже у фазу розкладу монархії, і тільки спільна боротьба революційних німецьких робітників з робітниками й селянами Росії та України проти спільних ворогів може вивести трудящі маси Німеччини з того тупика, в який загнали їх пануючі класи. З цією ж метою необхідно встановити якнайтісніші організаційні й тактичні зв’язки з революційними пролетарями Німеччини та окупованих областей.

10. Особливу увагу партія повинна звернути на роз’яснення масам робітників і селян небезпеки англо-американської окупації, щоб підготувати їй збройний опір. Англо-американський імперіалізм несе робітникам і селянам таке саме рабство, що й імперіалізм німецький.

11. Поряд з тим необхідно, щоб наша партія організувала всіляку допомогу Радянській Росії в її боротьбі проти красновських банд, південної та добровольчої армій, які спираються на військову і матеріальну підтримку гетьманських властей.

У цій боротьбі мають бути застосовані всі засоби революційної масової боротьби.

12. Необхідно використовувати і керувати всіма проявами масового стихійного революційного руху робітників і селян України, який не повинен полягати в спалахах і несвоєчасних спробах загального виступу, що привели в минулому до розгрому багатьох ще не зміцнілих організацій.

13. Визнаючи необхідним масовий терор для ослаблення ворога, як з метою виснаження німецьких солдатів, так і особливо з метою знищення білогвардійців, офіцерів, жандармів, буржуазії, — партія рішуче і категорично висловлюється проти такої партизанської війни, особливо в прикордонній смузі, яка могла б втягти робітників України і Росії в несвоєчасний загальний виступ або полегшити німецькому командуванню внести в окупаційні війська озлобленість і згуртованість проти Радянської Росії. З огляду на можливе очищення окупаційними військами значних районів і зайняття цих районів білогвардійцями, які мобілізуються, — перед нашими місцевими організаціями стоїть завдання: враховуючи загальну обстановку і співвідношення сил, рішуче виступати для знищення цих білогвардійців, відновлюючи там, де є надія продержатись якийсь час, потрібний для організації сил опору, Радянську владу.

14. В усій цій підготовчій роботі партія повинна, спираючись на сили пролетарської Росії, координувати і підпорядковувати свої дії ЦК РКП, і тільки у згоді з ним вибрати момент загального виступу.