Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Із спогадів Є.Х.Чикаленка про політичні засади діяльності «Товариства українських поступовців» у роки Першої світової війни

В Київі я помітив, що українці трохи підбадьорились, що на весну в Київ прийдуть німці, і висловлювались за те, що українцям не треба нікуди тікати [...]

Зібралася ТУПівська рада, на якій ухвалено написати відозву до російського й закордонного громадянства; в ній говорилось, що ми, українці, з початку війни заняли невтральне становице і не виступали ні за, ні проти війни, а тепер постановили виступити рішучо проти війни, бо вона тільки знищить наш край, як уже знищила Галичину та частину Волині, і не принесе нічого корисного. ВЛеонтович та А.Вязлов висловлювалися проти такої рішучої заяви, бо вона йде всупереч з думками російської інтелігенції, що нас і так обвинувачує вже не тільки уряд, але й громадянство в сепаратизмі. Справді, барон Ф.Р.Штейнгель, якого вибрано було підчас війни, на одних загальних зборах в члени ради ТУП-у, заявив свій протест проти того, що рада ТУП-у виходить з нейтральної позиції, якої обіцяла триматися з початку війни, а через те він, як кадет, не може зоставатися в українській організації. Він та инші кадети дорікали нам, що ми прагнемо приходу на Україну німців і не хочемо зрозуміти, що німці поневолять та пригнітять нас, як поляків у Познаньщині. На це ми відповідали, що [...] коли німці не змогли онімечити таких близьких своїх сусідів, як поляків, то нам вони нічого не зроблять та й намагатися не будуть нас онімечувати. Правда, вони будуть нас визискувати економічно, але це потім вийде нам на користь: за всяку науку треба платити, а німці принесуть на Україну свої капітали, заведуть індустрію та промисловість, як у Лодзі; навчать наших селян, щоб у їх хліб родив не по 40 пудів з десятини, як тепер у середньому, а по 122 пуди з десятини, як родить у Германії на далеко гіршому грунті. Оті фабриканти та інженери, що переїдуть на Україну, в другому або в третьому поколінні вже поробляться українцями, як їх багато поробилось в Польщі поляками, а в Росії — «істинно-русскими».

Німці нам не страшні; кацапи страшніші, але не через те, що вони нас обрусять; коли не обрусили нас за 250 років, то не зможуть обрусити й далі. Вони страшні нам своєю некультурністю: під московським пануванням наш народ не розвинувся, а понизився культурно, навіть став менше грамотним, як про це свідчить «Румянцевская опись», з якої видно, що в 17 столітті на Україні було більше шкіл, як при заведенні земств, в 19 столітті. А коли порівняти культурний стан фінсько-литовських народів під російським та німецьким пануванням, то ще яскравіше побачимо, що німців нам не боятися треба, а прагнути [...]