Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Із звернення Головної української ради до українського народу з повідомленням про створення організації «Українських січових стрільців» (1914 p., серпня 6)

Гряде великий час, вибила слушна година! Здіймається пожежа війни, в якій тріснуть кайдани, що давили поневолені народи. В сій пожежі кується будучність України!

Настав слушний час, день нашого воскресения. В сей час український нарід кличе синів своїх до бою за волю України. В сей час нема жертви, яка для нас могла би бути завелика. В сей час одноцілі є наші думки і бажання, однодушні та тверді мусять бути наші діла.

Однодушним рішеннєм Головна Українська Рада з’єднала начальні управи всіх доси в нас істнуючих стрілецьких і руханкових організацій в Українську Боєву Управу.

Українська Боєва Управа стає одинокою старшиною організації українських добровольців, яка одержує назву Українських Січових Стрільців.

В її руки зложила Головна Українська Рада верховну владу над Українськими Січовими Стрільцями, а від Тебе, Український Народе, жадаємо карности і послуху.

Тому взиваємо весь Український нарід дати Українській Боєвій Управі силу, яка потрібна, щоб викувати будучність України. Взиваємо всіх, хто тільки здатний, молодих і старших, інтелігенцію, селян, міщан і робітників, — наскільки вони не обняті мобілізаційним наказом ц. і к. армії — стати однодушно в лави Українських Січових Стрільців під прикази Української Боєвої Управи. [...]

[...] Взиваємо дальше всю нашу суспільність, заможних і бідних мущин і жінок, дати горячу та жертвенну поміч Українським Січовим Стрільцям, а зокрема збирати датки на зброю і на санітарну службу («Червоний Хрест») та слати їх на адресу скарбника Головної Української Ради.

Всіх, хто остає дома, взиваємо нести поміч родинам тих, що несуть своє життє на жертвенник України під австрійським та українським прапором. В тій ціли належить шарварком, громадою обробити поля остаючих під оружем, занятися долею незаможних жінок, дітей та старців та поучити всіх про право родин, покликаних до удержання від держави.

Взиваємо вкінци, хто нездатний до зброї та остає дома, зокрема Вас, українські жінки, нести з бодрим, кріпким серцем розлуку з мужами, синами, братами та милими, тямлячи все і всюди, що покликала їх доля України. Не плакати нам, а сміливо нести жертви, доки вернуть наші полки, несучи Україні Побіду і Свободу! [...]