Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

З промови Г.І.Петровського на засіданні IV Державної думи з національного питання (1913 p., червень)

[...] У Росії великоросів всього 43 %. Це значить менше половини населення, а тим часом усю решту Росії визнано інородницькою. Таким чином, більшість населення в Росії не має права і можливості говорити рідною мовою і зазнає безконечного насильства і гніту.

Тепер нашому великоруському націоналізмові і поміщицькому патріотизмові нема, здається, рівних в Європі, і не тільки в Європі, але навіть в Азії. В усьому світі не знайти нічого гіршого, нічого ганебніїпого за те, що витворяють у нас над пригнобленими народностями. [...]

Переслідуються особливо слов’янські нації, білоруси, українці і поляки [...] Чорносотенці та їхні лакеї називають Росію великою слов’янською державою, мабуть, тільки тому, що в цій великій державі практикується найбільше гноблення слов’янських народностей. Арешти, обшуки, штрафи, поліцейські переслідування за таємне навчання рідної мови, — скажіть, де це ще збереглося? Де це може бути в XX віці?

Напр., таке невинне явище, як музичне товариство в Полтаві, там поліцеймейстер заборонив говорити українською мовою. Директор Миргородської гімназії, переглядаючи програму одного концерту, сказав, що коли буде сказано хоч одне слово на дурацькому українському діалекті, то не буде ні одного учня на цьому концерті. В Лебединській чоловічій гімназії директор теж забороняє говорити українською мовою, і, під час доведення якоїсь алгебраїчної теореми цією мовою, учневі було поставлено двійку. Можливо, ви скажете, що це дрібниця, але ви знаєте, що через ці двійки у нас в середніх навчальних закладах молодь кінчає життя самогубством.

Візьмемо офіціальні дані «Ежегодника России» за 1910 p., видані міністерством внутрішніх справ, кошторис якого вам пропонують схвалити. Ці дані говорять, що в європейській Росії процент грамотного населення становить 30 % — це менше половини того, що ми маємо в найвідсталішій з європейських країн в Австрії.

Але, пп., якщо гидка і кріпосницька ганебна є взагалі російська неграмотність, охоронювана і насаджувана нашим урядом, то вона ще жахливіша на Україні. Я взяв сім чисто українських губерній, тобто губерній, де українське населення становить 2/з всього населення. Це губернії: Полтавська, Подільська, Харківська, Київська, Волинська, Катеринославська, Чернігівська. І що ж виявилося? Ні в одній з цих губерній грамотність не досягає і тієї середньоросійської величини, яку я щойно навів з офіціального щорічника. У Катеринославській губернії грамотних усього 29 % населення, а потім вона спадає в дальших губерніях до 20 %. Ось точні дані з урядової статистики, взяті відносно того, до якого руйнування і здичавіння веде наш уряд слов’янські нації великої слов’янської держави [...]