Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Лист селян-радикалів Галичини та Буковини до селян-депутатів російської Державної думи (1906 p., травня 1)

Брати!

[...] Від того, який лад настане в російській Україні, залежить безпосередньо й наша доля, а то вже тому, шо в Росії наших рідних братів, як бачите, всемеро більше, ніж нас тут, і ми, що боремося з ворогами своїми — шляхтичами та чиновниками польськими, мадярськими, німецькими, румунськими й т. ін. — вже над 600 років, знемагаємо в тій боротьбі, і без підмоги російської України не в силі забезпечити собі кращої долі.

[...] Війна Росії з лицарями-японцями здерла запону з російського чиновництва, і перед очима вашими та й усього світу явилася, в усій своїй гидоті, гниль того чиновництва та й усього самодержавного ладу в Росії. Отгоді й знялася грізна домашня війна між тим чиновництвом і його супротивниками [...] по всій Росії, та й довела Росію до повної руїни.

Аж тепер урядники, з царем на чолі, попустили трохи народам і скликали вас осьдечки, на всеросійське пожарище. Скликали, та й кажуть вам: — Спасайте! Так є! Ви маєте спасати! [...]

Але кого спасати?..

Вже ж не тих самих царських чиновників, що своїм самовільним, злочинним господарюванням довели Росію до такої погибелі!

[...] Ви мусите, власне, розібрати й погасити недогарки старого будинку, вийняти його гнилі підвалини, покласти нові, а тоді й починати зовсім новий державний будинок. [...]

Але ж, дорогі брати! — на те, аби ви могли справитися добре, совісно, — на те треба найперше, аби ні царські чиновники, ані сам цар не мали права вам, майстрам нового ладу в Росії, виривати язики, відтинати руки або й голови, — на те треба повної волі ваших осіб і ваших добрих намірів, яко репрезентатів народу, та й права шукати самим долю Росії. А се й є одне з основних політичних прав. А таких основних прав треба й усім тим мільйонам, які вас вибрали, по гіркій біді, на послів. Без основних політичних прав ані ви не покладете порядного державного зрубу, ані ті мільйони не викінчать того будинку і не зможуть узятися безпечно навіть за свої теперішні осібні господарствечка, а не то розв’язувати аграрну справу.

Треба вам і репрезентованим вами мільйонам ось яких постанов:

1) аби не вільно було бити й карати людей на смерть;

2) аби не вільно було жандармам ні заарештовувати нікого, ані влазити до помешкання без постанови суду;

3) аби не вільно було ні конфіскувати, ані оглядати приватних листів і телеграм;

4) аби не вільно було висилати будь-кого адміністративним порядком; аби всякому вільно було жити й працювати там, де хоче;

5) аби вільно було всякому говорити й писати, приватне й прилюдно, такою мовою, якою хто хоче;

6) аби вільно було всякому вірити, як хто хоче, справляти прилюдно богослужіння й обряди кожної віри, досліджувати науково-релігійні справи і не давати того до духовної цензури (котру треба скасувати); аби церква була відділена від держави, не підпирана з державного скарбу, але вдержувана самими вірними; наука ж по церквах аби була рідною мовою вірних;

7) аби вільно було всякому говорити й писати що хто хоче, видавати газети й книжки всіма мовами, які хто хоче, без цензури (котру треба скасувати), аби вільно було виставляти на сцені театральні штуки та й навчати — без цензури й відповіді, хіба за карними законами, перед судом присяжних;

8) аби вільно було людям сходитися на збори й віча, без дозволу властей, подавати петиції та заяви видимими знаками (рисунками, прапорами, процесіями й т. ін.), шануючи при тому безпечність сторонніх осіб;

9) аби вільно було засновувати всякі спілки й товариства;

10) аби вільно було носити зброю та вправлятися по-військовому, шануючи при тому порядок і безпечність сторонніх осіб;

11) аби вільно було всякому скаржитися в суді на чиновників і їхні канцелярії за порушення законів та інтересів особи чи гурту, та й аби за таке порушення була гостра кара на чиновників;

12) аби вільно було всякому противитися беззаконним учинкам або беззаконним запорядкам чиновників;

13) аби всі люди мали рівні громадянські права та рівні обов’язки.

Отеє була б найважливіша частина політичних прав, — прав особи й громадянина, — які треба б проголосити й закріпити зараз же [...]

Як бачите, то ми зовсім не вузькі націоналісти. Ні! — ми бажаємо всесвітнього братства народів. Але ми допевнилися, що, власне, до такого братства нашому народові не дорости без забезпечення собі повного права розвою, а се можливо лише за повної національної автономії. [...]

Ми не сховаємо перед вами, брати селяни, того, що наш національний і людський політичний ідеал — українська всенародна республіка. Але ми тямимо добре, що до тої мети нам іще дуже далеко [...] Національна автономія, по сім і по тім боці нашої історичної прірви, автономія з повною можливістю вільного обміну між нами — се те найменше, до чого ми мусимо змагати з усіх сил, бо від сього залежить наше життя або наша смерть.

Такої ж автономії й загальної волі бажаємо ми й усім іншим націям Росії.

Прикладіть же, брати посли, свої тверді руки до зведення такого вільного ладу в Росії [...] і поставите собі нерукотворний пам’ятник, бо прислужитеся мужикам усіх націй Росії та й Австрії, де, власне, тепер закипіла найзавзятіша боротьба за заведення рівного виборчого права, поставленого на чергу самим урядом, і то, головно, під напором революції в Росії. [...]

Ми певні, що й між великоруськими послами знайдуться щирі прихильники справжньої волі, зокрема й децентралізації національної. І тут ми мусимо ще раз обернутися з гарячим проханням, особливо до вас, селян, між великоруськими послами. Брати! Дайте доказ, що ви та й репрезентовані вами маси великоруського селянства не те, що великоруські пани-чиновники! Пошануйте права рідної мови мужиків усіх інших націй Росії, бо від сього залежить просвіта тих мужиків, а значить, і мужицька справа в усій Росії. [...]