Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

З програми Української народної партії

Українська Народна Партія єсть партія робітницької маси українського народу; єсть партія Українського міського і сільського пролетаріату.

Усіх Українців, хто виробляє, продукує, хто живе з власної праці, усіх, кого визискують і кривдять: робітників фабрик і заводів, сільських і міських, робітників-ремісників, робітників транспорту і торгівлі, робітників інтелігентних фахів, хліборобів-наймитів і тих, хто робить на власнім грунті, але без наймової праці, — усіх їх має об’єднати Українська Народна Партія для боротьби з пануючими, гноблячими і визискуючими.

Українська Народна Партія визнає соціалістичний ідеал як єдиний, котрий може остаточно задовольнити український і інші народи, знищити визиск, безправ’я, знищить сучасний устрій, збудований на насиллі, примусі, нерівності і панувані.

Цей ідеал такий: взагалі, знаряддя виробу — фабрики і заводи на землі, оселеній українським народом, мусять належати Українцям-робітникам, а земля (рілля) — Українцям-хліборобам.

1. Головні завдання Української Народної Партії — просвітити, освідомити Українців — робітників і хліборобів з боку розуміння їх національних і класових інтересів.

2. Зорганізувати освічений і свідомий своїх інтересів український пролетаріат у Всеукраїнський союз Українців-робітників.

3. Зорганізувати так само Українців-хліборобів у Всеукраїнський союз хліборобів-Українців.

Необорна спільна сила з’єднаних українців — робітників і селян учинить захват політичної власті на Україні, знищить визиск, насилля, нерівність і утворить непідлеглу Україну — Республіку вільних працюючих людей.

Аби осягнути свої завдання, Українська Народна Партія лічить необхідним і доконечним: Українці-робітники мають свої організації економічного і політичного характеру, мають свої каси і свою програму діяльності. Так само і хлібороби.

Українським робітникам — членам великого 30-міліонного народу, цілком не до речі виступати без своєї власної фізіономії в російських робітницьких організаціях і служити покірною масою для виконання приказів московських чи петербурзьких робітницьких організацій. Так само не до речі складати партію, яка була хвостом, причепою російських робітницьких партій.

Українські робітники складають свою незалежну робітницьку партію, яка в своїй діяльності не підлягає ніяким обмеженням і контролю, бо знають, що тільки свої власні організації, своя власна робітницька партія можуть оборонити інтереси українського пролетаріату; що тільки свої власні організації дадуть українському пролетаріату політичну і економічну силу, яка забезпечить його від утисків і визиску. [...]

Свідомому робітнику-Українцю зовсім не секрет той факт, що робітники і селяни — поляки хочуть захватати політичну власть на своїй землі, Москалі на своїй, Литовці на своїй. Свідомий Українець-робітник знає, що ніхто не прийде, аби захватати політичну власть на Україні, — віддати потім її до рук українського пролетаріату. Свідомий Українець-робітник знає, що визволення українського пролетаріату єсть справа самого українського пролетаріату і нікого більше.

Український пролетаріат мусить захватати політичну власть на Україні, аби забезпечити собі щасну будучину. [...] .

АГРАРНА ПРОГРАМА

[...] Капіталістичне господарство упало в краю величезного капіталу і величезних земельних маєтків в Англії і Ірландії і змінилось господарством фермерським, упало у Франції і Західній Германії, в німецьких провінціях Австрії: його убив незвичайний ріст заробітної плати.

[...] Капіталістичне господарство держится ще там, де низька заробітна плата і темний, некультурний народ, і, головним чином, по землях, де живуть нації зневолені: в східних провінціях Австрії — в Галичині, Буковині, в Східній Прусії, в Російській Україні, хоч тут воно щороку упадає і упадає.

[...] На заході, да почасти і у нас, капіталіст неохоче вкладає капітал в землю, бо капітал не грає такої ролі в сільському господарстві, як в промисловості. В сільському господарстві він обертається поволі; машини варті дуже дорого, хоч роблять вони дуже короткий час.

На цій підставі вимагаємо на Україні:

1. Усіх сільських робітників-рільників наділити землею.

2. Хліборобам-власникам, що не можуть прожити із своїх земельних грунтів, дорізати землі з земельного фонду.

3. Фонд земельний складають на Україні землі казенні, удільні, монастирські, поміщицькі.

Цей земельний фонд колись належав українському народу на правах власності, його силою одібрано. Натурально, під час всеукраїнської революції уся ця земля буде конфіскована і повернена без відшкодування її давнім правним власникам.

Але ж до того часу У. Н. П. вимагатиме:

1. Закони, які сприяють переходу земель на Україні в селянські руки.

2. Закони про викупи на вигідних для селян умовах, примусовий для дідичів і добровільний для селян.

3. Норміровка арендної плати; висота арендної плати мусить відповідати доходності од землі.

4. Обмежити право дідичів щодо аренди, знищити короткоченцеві аренда [...] Дідич мусить заявити про відмову в аренді за два роки.

5. Аграрні незалежні суди (тільки не коронні), змагання (спори) між дідичем і робітником чи арендаторами ріїпає суд третього (третейський суд).

6. Контракти, які суд визнає шахрайськими, недійсні.

7. Знесення майоратних законів і взагалі законів, що зв’язують розпорядження власного землею.

8. Коли поміщик відмовляє в аренді, він мусить уплатити арендатору за усі поліпшення в господарстві, що арендатор зробив (оцінку робить «суд третього»).

9. Поміщик не має права силувати арендатора-селянина щодо способу господарства. Ми того надаємо таку велику вагу арендній справі, бо певні, що підвищення зарібної плати на Україні уб’є капіталістичний спосіб оброблення землі (економій), дідичі перестануть самі управляти землею і здаватимуть її селянам в аренду, як то уже є і тепер на Україні, як то сталось в Ірландії, Англії, Франції, Германії, Австрії і т. д.

Перехід від капіталістичного господарства до арендного фермерства нам тим корисний, що тоді кожному найтемніїпому чоловіїсу стане ясно, як вдень, що клас земельної аристократії, що живе з аренди — єсть клас суспільних паразитів, клас шкідливих трутнів, який усунути для громадського добра повинно, аби оберегти суспільство од морального розкладу.

Українці-хлібороби мусять зорганізуватись у Всеукраїнський союз хліборобів, аби оборонити свої національні права і класові нтереси.

НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ЗЕМЛІ

Той факт, що в часи минулого аристократія захватила силою меча величезні посілості земельних хліборобів — власників, зоставивши їх безземельним, той факт, що наряду з невеликим числом земельних магнатів, що потопають в розкошах, живуть міліони безземельного люду, які вирождаються від нелюдської праці на усіх паразитів, — давно звернули увагу на себе учених. Вони давно вишукують способи, аби зарадити загальнонародному лиху.

Один з цих способів — націоналізація землі. [...]

Націоналізувати землю — значить зробити її власністю тієї нації чи народу, що цю землю оселяє, тільки власністю не окремих одиниць, а власністю усієї нації; кожний член нації, що заробляє з землі, бере її тільки до уживання.

Націоналізувати землю на Україні — значить зробити її національною власністю українського народу; кожний член української нації, що живе з землі, бере землю до уживання, скільки може обробити її власноручно, без наймита.

Націоналізація землі на Україні для запровадження соціалістичного строю і соціалістичного оброблення землі — це наш ідеал і наше конечне завдання, бо тільки єдине таким шляхом назавше розв’яжеться аграрне питання на Україні. [...]

ДО ЗАГАЛУ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

[...] Усі соціалістичні партії висловлюються за знесення сталого (постійного) війська, за заміну його загальнонародною міліцією. Ясно, що поки будуть класи, доти буде стале військо, бо без постійного війська вищим класам нічим буде боронитись од демоса, од з’єднаних робітників і селян. Як тільки стале військо буде скасовано, і заведена замість його народна міліція — цей день буде останнім днем панування вищих класів, бо їм нічого не вдіяти проти озброєної демократії.

Але ж коли демократія запанує цілком, цебто клас капіталістів перестане існувати, коли фабрики і заводи належатимуть робітникам, а земля хліборобам, коли настане соціалістичний устрій, чи тоді потрібне озброєння нації, чи потрібно учитись тоді усім військовим вправам? На це ми скажемо: непотрібно, бо далеко перед запровадженням соціалістичного устрою національне панування мусить бути знесене по всій землі.

Помиляються ті, що вчать, ніби соціалістичний устрій може бути разом по усій землі. В соціалістичний устрій, як ідеал устрою, вступлять народи тільки незвичайно високої культури. Ані один народ не жде другого, поки той не наздогоне його по освіті, а стараються пертись вище і вище по ступенях культурної драбини, незважаючи ані на що.

Наше завдання, аби український народ в цій справі, в своїм стремлінні до ідеального устрою, до устрою соціалістичного, не був позад інших культурних народів. [...]

ПРОСВІТА

В справі культурній і просвітній Українська Народна Партія ставить завданням:

Народ, що не має власні школи, натурально мусить бути темний, некультурний; він складає нижчі класи, класи пролетаріату сільського й міського і, таким чином, сходить на служебну роль іншим народам, більш культурним, виконує рабські обов’язки до останніх.

Таке становище українського народу в Росії і Австрії, і Венгрії, незважаючи на його велику численість (це стосується до Росії).

Українська вільна школа буде для українського народу тим світлом, що розжене густу темряву, якою його окутали різні непрохані просвітникимоскалізатори, полонізатори, мадьяризатори; українська вільна школа буде тим світлом, що освітить шлях до свободи, буде тим огнем, де гартуватиметься вільний дух, який розтопить наші довговічні кайдани. Українська вільна школа дасть народу українську інтелігенцію, дасть йому організаторів, агітаторів; ця інтелігенція просвітить український народ, розів’є національну і класову свідомість робітника і хлібороба — зорганізує їх. [...]

ВІЛЬНА НЕПІДЛЕГЛА САМОСТІЙНА РЕСПУБЛІКА УКРАЇНА РОБОЧИХ ЛЮДЕЙ

[...] Аби позбутись бюрократичної централізації, яка єсть ворог свободи взагалі, Самостійна Республіка Україна будучини мусить бути спілкою вільних і самоправних українських земель, що різняться умовами життя: такі: Слобожанщина, Правобережна Україна, Запоріжжя, Кубань, Чорномор’я, Полісся, Галичина і т. д.

Будуємо і боремося за Самостійну Україну зовсім не для того, аби в їй панували капіталісти, хоч і.українські. Весь час боротьби не забуваємо, що єдине соціалістичний ідеал може остаточно задовольнити український пролетаріат і, взагалі, працюючий український люд.

Самостійна Україна буде республікою вільних людей, свободних від гніту і експлуатації, республікою людей свободної праці. [...]