Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Уривок з документа, що під виглядом царської грамоти поширювався серед селянства (1875 p., лютого 19)

Вірні наші селяни! З усіх кінців держави нашої чуємо ми скарги любого нам селянства на тяжкі гноблення споконвіку ворожих йому дворян. Тим часом ми від самого вступу нашого на престол імперії Російської намагалися поліпшити становище ваше. Всупереч бажанню всього дворянства, височайшим маніфестом 19 лютого 1861 року ми звільнили вас від кріпосної залежності і дарували вам всю землю без ніякого за неї платежу, а також ліси і сіножаті, які доти несправедливо належали самим дворянам.

Цю волю нашу поширили ми як на колишніх поміщицьких, так і на державних селян, з яких останнім повинні були відійти всі казенні землі і ліси; всіх міщан, відставних солдатів і весь безземельний люд без різниці віросповідання повеліли ми також наділити землею, бо цим даром господь дав право кожній людині користуватися в рівній мірі. При цьому ми полегшили рекрутську повинність; дарували кожному право вільного і безмитного заняття різними ремеслами і промислами: рибними, соляними і всіма іншими.

Ми повеліли залишити поміщикам тільки садиби і таку кількість землі і лісу, яка припаде кожному колишньому їх кріпакові після рівного подушного поділу. Така була воля наша, опублікована в маніфесті 19 лютого 1861 р. Але, на превеликий жаль наш, дворяни перешкодили виконанню повелінь наших. Вони хитрощами і обманом вдержали за собою більшу і кращу частину землі, всі ліси і сіножаті і тільки найгіршу і незначну частину відвели вам, до того ж ще наклали за неї надмірні викупні і оброчні платежі; багатьом з вас вони не дали ніякого наділу, всі промисли обклали податками, вигадали земські і інші повинності; крім того, недостойний наслідник наш, незважаючи на протидіяння наше, на догоду дворянам обтяжив вас важкою рекрутчиною, щоб разом з ними мати проти вас силу і тим тримати вас, як худобу, в темноті і злиднях.

Ось що хотіли ми зробити для вас, але, на жаль, воля наша виконана не була.

Безупинна двадцятирічна боротьба наша за вас із дворянством переконала нас, нарешті, що ми одноособово не в силі допомогти вашому горю і що тільки ви самі можете скинути з себе дворянське іго і визволитись від тяжких утисків та непосильних поборів, якщо одностайно із зброєю в руках повстанете проти ненависних вам ворогів і заволодієте всією землею. Керуючись цим переконанням, усім вам, селянам, а також і міщанам, вірним нам, а не недостойному наслідникові нашому Олександру Олександровичу з його союзниками, дворянами і великими князями, повеліваємо: об’єднуйтеся в таємні товариства, що називаються «Таємні дружини», з тим, щоб підготуватись до повстання проти дворян, чиновників і всіх вищих станів. Кожний, хто готовий покласти життя своє за велику справу, повинен дати присягу на вірність товариству — «Таємній дружині». Ці товариства повинні тримати себе у найсуворішій тайні від дворянського начальства та попів, цих здебільшого шпигунів панських, а не гідних пастирів стада божого. Зрадників не треба щадити, і кожен, хто умертвить зрадника, зробить добре і благородне діло.

Повеліваємо «Таємним дружинам» виконувати наші затверджені статути; зберігати твердість і одностайність у своїй справі і не вірити ні попам, ні дворянам, які брехливими обіцянками і всякими іншими способами будуть намагатись внести між вами розбрат і тим ослабити ваші сили. В разі ж смерті нашої або іншого нещастя, що може статися, заповідаємо «Таємним дружинам» не кидати своєї великої справи і невпинно з мечем у руці боротися з вічним ворогом свободи і благоденства нашого, поки болячка ця з корнем не зникне з землі Російської. [...]