Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

З листа М.В.Юзефовича до В.М.Білозерського щодо організації просвітницької роботи серед населення (1860 p., листопада 22)

[...] Надсилаю Вам ще (атраментом): Головні засади організації народної справи.

1. Розпочати як можна скоріше підготовку вчителів із селян — і для цього скористатися нинішнім розвитком місцевої університетської російської молоді, яка готова заради цієї мети пожертвувати свою працю не тільки у святкові дні, але й щоденно.

2. Селян, що підуть вчитися на вчителів, слід звільнити від рекрутської повинності та інших як земських, так і суспільних повинностей, допоки вони будуть вчителями, з правом прослужити у цьому званні певний термін і зберегти ці привілеї на все життя. Як нагороду за вчительську працю суспільство надає їм від себе додатковий шматок землі. Такі заходи спричинять те, що кращі та забезпечені люди запропонують для вчительського звання своїх дітей, що значно полегшить економічне питання.

3. Зайнятися терміново будовою учительських будинків, матеріал для яких повинні надати із найближчих казенних лісів. Побудову без будь-яких викрутасів простих гарних хат та їх опалювання повинні робити самі товариства.

4. Для ліквідації примусової системи навчання постановити, що через три чи чотири роки з дня відкриття школи всі неграмотні в її місцевості до двадцятилітнього віку повинні піти у рекрути раніше за грамотних, навіть, якби останні й були на черзі.

5. Заснувати тут товариство для поширення у народі грамотності й православної освіти і дати йому всі необхідні повноваження для досягнення цієї важливої державної мети, а саме:

а) покласти на нього турботу як за підготовку вчителів, так і за відкриття шкіл у всіх населених пунктах,

б) надати йому право вимагати, у чому потрібно, співпраці від місцевої адміністрації та отримувати всі офіційні відомості, які воно визнає корисними для своїх справ,

в) дозволити йому збирати грошові пожертви на користь шкіл і взагалі шукати гроші для них, хоча б і з урядових джерел, тільки без обтяжування казни, і з приводу своїх рішень встановлювати зв’язки з урядовими особами, з правом клопотатись у вищих інстанціях.

6. Потім сплановану у статуті середніх і нижчих навчальних закладів свободу навчання грамоті не допускати у цьому краї, надати цю свободу виключно членам товариства та особам, обраним від нього чи від начальства. [...]