Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Заява буковинських поміщиків у Крайову президію про те, що депутати рейхстагу Лук’ян Кобилиця і Юрій Тимош підняли повстання селян на Буковині, та про необхідність вжити заходів для його придушення (1848 p., грудня 21)

Вже в місяці червні ц. р. дозволили собі буковинські дідичі повідомити високе міністерство про насильства, що їх пробували чинити місцеві громади над панською власністю, причому висловлено припущення, що зловмисний вплив багатьох мужицьких депутатів викликав це повне небезпеки становище.

І хоч високе міністерство вважало за потрібне доручити своїм високим розпорядженням Буковинському обласному урядові енергійно придушити такі насильства і звернутися до депутатів, аби вони в письмовій формі закликали своїх виборців поважати чужу власність, все-таки стан анархії в краю не тільки не зменшився, але ще більше розширився до самовільних насильств і охопив всі домінікальні грунти і ліси. Таке становище загрожує одним ударом повалити цілу існуючу до цього часу власність і поділити правом закріплену панську власність між мужиками, причому не можна передбачити на чому зупиниться цей переворот.

Тепер ми можемо з певністю твердити, що депутати рейхстагу, яким доручена доля темного народу нашого краю, і є причиною нещастя, що нависло над нашими головами.

Кобилиця і Тимош — люди з найнижчим культурним рівнем, без жодного знання, без жодного почуття права, які вже раніше висувалися як носії вимріяних прагнень народу і які заперечували всякий законний авторитет та сприяли явним насильствам [...] Ці люди тепер наділені гідністю депутатів, під захистом, дуже зле зрозумілої, недоторканості виступають з небувалою зухвалістю, захоплюють своєю містикою народ і проповідують диявольські засади, які народ з жадобою сприймає і без жодної перешкоди здійснює на ділі.

Тільки приїхавши у відпустку з рейхстагу на Буковину, депутати Тимош і Кобилиця насамперед скликали багато народу їхніх виборчих округ та в урочистих виразах розповіли їм про те, чого вони добилися для народу як депутати рейхстагу. Не дивним проте є, що в людей таких принципів при доповіді частка правди виявилася дуже маленькою. Головний їх намір був спрямований на те, щоб поширити та закріпити за всяку ціну їх вплив на народ, щоб потім можна було без перешкод використовувати народ для своїх приватних цілей.

Зокрема Кобилиця не побоявся засліпити темного селянина своєю авантурницькою брехнею, оголошуючи себе людиною, від слів якої залежить все майбутнє селянства. Прикрашений різного роду зірками, з шовковим шарфом через плечі, виступав він перед зібраною великою масою народу, який вітав його оваціями. В своєму зухвальстві загнався він так далеко, що покарав перед зібраною юрбою 25-ма киями одного звичайного мужика з села їспасу, який відважився висловити сумнів в його силі та величі. Цим хотів він добитися, щоб селянин змінив свій погляд.

Тимош обіцяв громадам своєї виборчої округи передати їм виключне право на пасовиська та ліси доміній, зараз же і поділив між громадами Пресикорянський ліс, незважаючи на будь-які власті, що існували досі, прогонив війтів та наставляв нових, доручив громадам забрати печатки від доміній, які, як він казав, вже не існують.

Тринадцять квадратних миль вижницьких і путилівських гір — місцевості Чудин, Пресикоряни, Бергомет над Серетом, Вашківці над Черемошем і багато інших громад перебувають у повнім повстанні, громади забирають грунти і ліси, з явним глумом організуються проти обласного і домінікального урядів, які поки що ще існують, на зразок принципів, вироблених реформаторами Кобилицею і Тимошем.

Хоч Буковинський ц.-к. обласний уряд старається спинити ці заворушення, та щирі його бажання при недостачі засобів, які є в його розпорядженні, не в силі покінчити з широко розгорнутим повстанням мужиків проти великих дідичів. [...]

Велике слово його величності Фердинанда Доброго гарантувало всім класам суспільства рівні права перед законом і рівний захист урядом. Як жахливо суперечать ці гарантії нашого незабутнього монарха з сучасним становищем на Буковині, де нещасливі дідичі, полишені ненаситній жадобі ніїсоли незадоволеного мужика, при довготривалості такого становища приречені на цілковиту руїну.

Тільки в скорій, відповідній особливому становищу допомозі спочиває надія буковинських дідичів.

Вірячи в наше добре право, звертаємося ми до високошановної ц.-к. крайової президії з проханням розпочати слідство проти бунтарів народу Кобилиці і Тимоша, покарати їх згідно з кримінальними законами, доповісти про їх вищенаведені щодо нас злочинні вчинки високому міністерству і високому рейхстагові, добитися їх усунення з останнього, потім енергійним, гідним великого і сильного уряду виступом покласти кінець безмежним нападам обманутих сільських громад та жахливому становищу, в якому ми кілька місяців перебуваємо.

Це становище, очевидно, є результатом агітації тих часто згаданих двох депутатів рейхстагу.