Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

З універсалу великого коронного гетьмана, краківського воєводи Я.-К.Браницького до шляхти та населення Галицької землі Руського воєводства про боротьбу з опришками (1759 p., жовтня 2/13)

Коли дійшла вістка про розбої і грабунки опришків, які бродять по Покутському краю (їх жорстокості й зухвальства зазнало нещасне місто Болехів), я не забарився, щоб, згідно з моїм постійним піклуванням громадською безпекою, розпорядитися про кінні патрулі [з складу] громадських хоругов під командуванням його милості пана Дідушицького, галицького хорунжого, поручика панцерного знаку його милості пана воєводи смоленського, [скеровані] на ліквідацію цього гультяйства. За ласкою господа бога його вже частково розігнали. Проте в горах та недоступних місцях викорінити це гультяйство до грунту без допомоги громадян Покутського краю дуже важко і майже неможливо, та треба боятися, щоб — за не дуже давнім прикладом [загону] під [керівництвом] того ватажка Добощука не відновилися більші розбої в цьому ж краї, особливо коли тепер [вони] з зухвальством, яке досі не траплялося, відважилися вивішувати прапори для вербування гультяйства і накладати контрибуцію на містечка і села. Крім цього, ще виявляється — на підставі багатьох доказів, що люди з деяких сіл настільки зухвалі, що не лише мають домовленість з цим гультяйством, але також до них приєднуються.

Тому, запобігаючи [ще] більшому громадському нещастю, з любові до громадського добра, зобов’язую всіх згаданих вище їх милостей панів посесорів покутських маєтків та їх управителів, щоб давали своїх людей для підтримки кінних патрулів, відряджених для приборкання цього гультяйства, щоб під [карою] на горло заборонили будь-які взаємопорозуміння між ними. Навпаки, треба попередити міста, містечка і сільські громади, щоб пильно стежили за всіми підозрілими людьми, щоб не наважувалися їх переховувати, а негайно віддавали до командування кінних патрулів. У протилежному випадку командування кінних патрулів будуть змушені — де б не були такі люди, підозрілі в зв’язках і підтримуванні опришків — забирати їх та передавати до найближчого гроду для покарання. А якщо цього вимагатиме потреба — поводитися з ними таким способом, який, згідно з розпорядженням славної пам’яті світлої його милості пана Потоцького, краківського каштеляна, великого коронного гетьмана, застосовувався в

Немирівських маєтках — щоб край Речі Посполитої через зухвалість свавільного хлопства, боже борони, не потрапив у нещастя.

У зв’язку з цим, цей мій універсал подати для запису до найближчих гродів, а щоб дійшов до відома всіх, я наказав оголосити [його] по церквах.