Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Скарга селян сіл Тершова та Завадки Самбірської економії Перемишльської землі до Августа III про збільшення поміщиком панщини і введення нових повинностей (1758 p., травня 16/27)

Найясніший королю, милостивий наш пане!

Як вірнопіддані припадаємо до панських ніг з цим покірним та гарячим проханням, вимолюючи ласку при такій великій нашій кривді, яку [ми] терпимо від ясновельможного молодшого панаКазимира Конопацького, що панує тепер над нами вже п’ять років. [Він] поводиться з нами безправно, примушує відробляти [повинності] понад інвентар і встановлює свої закони, наказує працювати за своєю волею і бажанням.

1. За орання протягом одного дня треба рахувати два дні панщини, як [це] бувало раніше, а його милість пан Конопацький рахує лише день за день, а часом, коли орання не подобається його милості, зовсім не рахує.

2. Коли возимо з поля одним возом протягом [одного] дня, від ранку до заходу сонця, збіжжя або сіно, то [пан] повинен рахувати два дні панщини, а його милість рахує лише день за день. Часом віз ночує на гумні й мусимо чекати до наступного дня — через це велика кривда.

3. Раніше ми возили гній від півдня до заходу сонця, за це рахували нам один день панщини. [Тепер] його милість наказує возити, що йому треба, [що] сам придумає, від ранку до вечора, а часом — наступного дня; крім цього, розкидати цей гній по полі — й рахує тільки один день панщини.

4. Раніше ми возили віз дров, за що нам рахували один день панщини, а його милість каже возити два вози — і возимо. А рахує лише [один] день панщини й дає ще по 100 палиць.

5. Раніше ми возили один віз хмизу, а для його милості мусимо [возити] великі вози і ще мусимо городити, а рахує лише [один] день панщини.

6. Мусимо відбувати різні шарварки, яких ми не повинні [робити], як пішки, так і возом. [Ми] їх раніше не робили, крім [шарварку] до млина. А його милість, де накаже, там мусимо [працювати], та й панщину за це не рахує.

7. Наказує возити солому, сіно, збіжжя з фільварку до двору, а з двору на фільварок [або відкіля-небудь поблизу] — солому. За це не рахує панщину.

8. Молотили [ми] на молотника по 60 снопів, а за його милості мусимо [молотити] по 70 та більше.

9. Раніше ми працювали на двох толоках, та й це на прохання і з частуванням, а його милість каже робити на шести толоках; тобто перша — заорювання, друга — волочіння, третя — скошування, четверта — зажинки, п’ята — з граблями, шоста — обжинки. Вся громада мусить [відбути], чого [раніше] не бувало.

10. Раніше пряли штуки [пряжі] по одному ліктеві на селянина, часом — по два [лікті], що траплялося на прохання; а за його милості треба прясти по 60 щорічно (наприклад, цього року), а панщину за це не рахує.

11. Накидає по півсотку полотна на селянина та наказує білити, чого не бувало.

12. Раніше бувала одна сторожа, тепер мало двох. Один сторож на дворі, другий мусить на фільварку пасти худобу, третій сторож вартує біля коней. Ці два сторожі коштують громаді 256 флоренів щорічно, крім вартівників.

13. Повідбирав у громади поля і приєднав до своїх. Громада має і вживає тільки 11 чверток, а його милість — 9. А ми платимо податки до замку в Самборі як за ту [частину], на якій сіємо, так і за ту, яку має його милість. Тому порозбігалося багато людей — 30 селян, і якщо не буде ласки божої, то розбіжиться решта, бо б’є, калічить, сажає під арешт, там наказує мучити, шмагає палицею.

14. Гнобить нас шляхетською екзекуцією — ставить по два коні, якщо хтось не робить так, як пан хоче.

15. Каже давати по 15 грошів за день панщини; ми й даємо, а раніше було лише по 6 грошів.

16. За пусту чвертку поля платили раніше по 36 флоренів, а тепер по 84 флорени.

17. На зиму накидає худобу, а якщо пропаде або здохне — мусимо платити.

18. Забороняє пасти худобу на громадських полях і пасе сам, а що не випасе — наказує косити.

19. Замість громадських земель, які забрала повінь, ми скопали землю в лісах і пристосували. Його милість привласнює її собі, як, наприклад, в Лугах.

20. Раніше, коли був врожай на лісові горіхи, ми давали по [одній] мірці на селянина — цих мірок входило 23 в півмацок з Старого міста, а тепер його милості даємо таку мірку, що в півмацок з.Старого міста входить лише три. [...]