Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Інструкція Павла Тетері українському послу до Криму (1663 p., кінець травня)

[...] Коли ми просили через послів наших, щоб сам хан його милість особисто зволив виступити для утихомирення України, тоді він обіцяв нам з’явитися особисто тільки в такому випадку, якби неприятель став збиратися, що нас дуже засмутило. Нагадуємо хану його милості про минулорічну битву за Дніпром колишнього гетьмана з Москвою і дейнеками, які раптово об’єднавшись разом і напавши на наше військо, розсіяли його і немалу кількість містечок догори димом пустили. А оскільки і тепер в кількох містах задніпровських, у фортецях, немала частина московського війська знаходиться, і їм, звичайно, не треба довго збиратися (протягом одного тижня, разом з дейнеками, може їх зібратися двадцять і навіть тридцять тисяч), то мені одному без допомоги вашої ханської милості не тільки неможливо відбити їх, але навіть і зустрітися з ними. І це все через те, що у нас між своїми більше зрадників, ніж доброзичливих людей, а ті перші сприяючи ворогові, про найменші речі йому повідомляють і без мого відома йдуть на Запорожжя.

Має повідомити хана його милість, що зовсім нещодавно запорожці, з’єднавшись з калмиками, несподівано напали на Орду, що знаходиться при нас, і хоча по милості Божій завдали небагато шкоди, проте втішені і обнадіяні цим успіхом, будуть збирати більші сили і поширювати спротив. При цьому нехай хан його милість зауважить, що тут ідеться не лише про нас, але й про те, щоб запорожці, зміцнившись, не шкодйли Криму більше, ніж раніше, бо і тепер уже при новині про славний успіх із міст скоро стануть до запорожців збиратися ті, які прагнуть поживи в Криму.

Оскільки запорожці вдалися до таких заходів, як от братання з калмиками і вже вказали їм сюди шлях, то необхідно, щоб сам хан його милість, відклавши в бік усі інші справи, тепер поспішив до нас особисто для того, щоб попередити це зле починання і погасити цю іскру зла, щоб не дати спалахнути з неї вогню. Якщо ж хан його милість не захоче виступити негайно, відкладаючи на майбутній час своє прибуття до нас, то у нас (бережи Боже) обов’язково трапиться від цього яке-небудь нещастя. А якщо неприятель з’єднається з Задніпров’ям, чого дехто всіма силами бажає (і таких є багато), займуться разом обмірковувати, як би завдати шкоди вашій ханській милості і всьому Кримському ханству. Як доброзичливий друг вашої ханської милості, пам’ятаючи про свою присягу, застерігаю і переконливо прошу, зволь ані трохи не думаючи, негайно відправиться до нас особисто.

А якщо ваша ханська милість вирішить прибути до нас сюди, то запевняю, що ваша ханська милість знайде у нас цілковиту прихильність, і якщо побажаєш чого-небудь досягти для утихомиреннянеприятеля, усе здійсниш цією мандрівкою своєю, бо і Сомко й інші схиляються на наш бік і чекають лише прибуття вашої ханської милості, бо йому, що знаходиться з Москвою і Переяславі, важко що-небудь почати. Покладаєм надію на Бога, що ваша ханська милість, не оголюючи шаблю, прихилиш до нас Запорожжя, не давши упертим нового продовольства. А є багато таких, які унаслідок листа вашої ханської милості, писаного до Сомка, бажають схилитися до нас, і справа тільки в тому, щоб ваша ханська милість якомога швидше побажав поспішити до нас особисто. Так постараємося разом цього ж літа утихомирити Запорожжя так, щоб у майбутньому вже не турбувати більше вашої ханської милості. [...]