Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

З універсалу Богдана Хмельницького про підтвердження прав шляхти Пінського повіту (1657 р., червня 28/липня 8)

[...] не відступаючись від давно встановлених звичаїв, коли Бог люб’язно схилив Пінський повіт до з’єднання з нами волею і серцем, приязно і прихильно прийняли послів присланих від них для затвердження вічної дружби, [...] і прийняли належні умови і обов’язки дружби, забезпечуючи їх з усією відповідальністю і під сумлінням, що з цього часу не будемо вороже з ними поводитися, ані посилати в їх маєтності, особливого війська, крім окремих загонів безпеки, ані не будемо підмовляти когось чужого загубити їх, як самі, так і через намовлених осіб. Навпаки, якби хтось з ненависті до них або для укладення приязні і з’єднання з нами або з якої-небудь іншої продуманої причини хотів вчинити їм шкоду, вторгнувшись в їх краї з військом і плюндруючи вогнем і мечем їх маєтності, обіцяємо підтримувати їх, допомогати їм, і навіть усім військом захищати від ворогів, що наступають на них, хоч би наших близьких, які не слухали б нашої поради і не припинили б цього. А щодо обрядів римської віри, з якою вони приєднуються до нас, то ми всі — Військо Запорозьке і наші нащадки не перешкоджатимемо їм і не примушуватимемо жодного з них силою до православної грецької віри. Ми також не повинні знищувати і скасовувати давніх і нових фондів на костьоли, якщо вони утворилися не із здирства церковних маетностей і покривдження убогих православних. Однак постановляємо взаємно викорінювати секти і унію, як причини великого лиха [...] Що ж до привілеїв, вільностей і судів, наданих кожному станові, забезпечуємо їх не інакше, тільки так, як було за польських королів з тією умовою, щоб скоротити правні процеси та загородити вбогій шляхті дорогу до злиднів і надмірного ябедництва. Чини, посади, достоїнства, як земські, так і військові, надані тепер м. панам обивателям Пінського повіту польським королем, кожний зберігатиме до кінця життя. [...] Спадковими маетностями у Пінському, Мозирському і Турівському повітах, а також в інших місцях, де б вони не знаходились, дозволяємо вільно користуватися, з усіма прибутками, тим, хто тільки виконає присягу вірності. Васальні права, які тільки хто-небудь має здавна надані королями, залишаються і залишатимуться повністю кожному — це забезпечуємо ми Військом Запорозьким за нас і наших нащадків. Тільки королівщини Пінського староства, які належать до наших доходів, вилучаються з їх користування. Довічні ж надання повинні служити кожному до смерті, а після сконання кожного посесора вернутися в наше розпорядження. [...]