Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Угода Богдана Хмельницького з польськими комісарами (1649 p., лютого 14/24)

1. Маючи корогву і булаву від величності в. к. м-ті і Речі Посполитої, п. гетьман і все Військо Запорозьке залишаються їх вірнопідцаними, про що заявляють у своєму листі.

2. Оскільки через велику недостачу корму для коней, військо і полки не можуть тепер отягнутися для складання реєстрів і відокремлення поспольства, яке перебуває в них, комісія відкладається до трави, до Зелених руських свят. Цього дня сам п. гетьман має упорядковувати військо й. к. м., додержуючись давніх звичаїв і привілеїв Запорозького Війська, щоб воно впорядковане було у володіннях Речі Посполитої якнайближче до Дніпра і шляхів Київського воєводства. Цього ж дня у Росаву мають прибути два комісари від й. кн. м. і від Речі Посполитої для укладання цієї угоди.

3. Тому що комісія тепер не може бути успішно укладена, має бути збережений мир з коронними військами і військами Великого Литовського князівства, які не повинні вступати з жодного боку в Київське воєводство по ріки Горинь і Прип’ять, а від Подільського і Брацлавського воєводств по Кам’янець-Подільський. Військо Запорозьке також повинно залишитися на своїх позиціях і через ці місця і ріки не переходити і ніякого з обох сторін не мають робити під’їзду, наїзду і чат. А якщо коронні війська і війська Великого Литовського князівства перейдуть ці описані місця, то повинні назад повернутися.

4. Якщо хто-небудь із Війська Запорозького перебуватиме за згаданими місцями і ріками, то також мусить повернутися назад. А хто через свою впертість посміє перейти ці місця, всупереч універсалам й. м. п. брацлавського воєводи і п. запорозького гетьмана й. к. м., які тепер посилаємо, того треба вважати свавільним і суворо карати.

5. А щоб не дійшло до безладдя, поки військо впорядковується, їх м-ті пп. обивателі поміщики і державці не повинні з’їжджатися до своїх домів через ці ж позначені місця, а мусять затриматися до Зелених свят. А ті їх м-ті, які в цей час уже проживають у своїх домах між Горинню і Случчю, не повинні далі просуватися.

6. Виявляючи вірнопідданство й. м. п. гетьман й. к. м. з Військом Запорозьким всіх в’язнів на майбутню, як дасть Бог, комісію передасть всіх живими, тільки просить про те, щоб на цю комісію віддали Чаплинського.

7. Цих прийнятих пунктів будуть непорушно додержуватися під обов’язком сумління. Й. м. п. брацлавський воєвода з панами комісарами й. к. м. і Речі Посполитої, а п. гетьман й. к. м. Війська Запорозького від імені всього Війська Запорозького списали їх і постановили додержуватися повністю і непорушно, а на них підписалися, поставили печатки і передали один одному при відрядженні й. к. м. п. н. м. [...]