Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Лист подільського судді Лукаша М’ясківського про появу війська Богдана Хмельницького на Поділлі (1648 p., серпня 20)

У минулий понеділок, рано, нас раптово сповістили про те, що вже 6 полків з боку Бару переходить Медобір і сюди, у цей бік, до Кам’янця (?) [йдуть], рубають, забирають стада біля великої могили. Все, що живе, [кинулося] до коней, до квартир, до брам, подібно як під час нещасливої паніки на Цецорі і ледве у полудень відкрилася причина тривоги: не від Бару і не 6 полків, а тільки 6 хоругов зібравши, подністрянське селянство, опришки, так сильно загрожували селам, що тут з цієї сторони Медобору, позабирали всі стада й бидло. Вони плюндрують всі міста і містечка, тирансько вбивають ляхів як урядовців, так і підданих з дітьми. Старому пану Гонсьоровському відрубали голову у Китайгороді, а в Студениці, в Дунайгороді, в Ступинах, в Балинці вони вже захопили собі абсолютну владу. Ми хотіли не чекати, але далі відступати табором та вже після запевнення їх м. пп. воєвод, його м. пана воєводи київського, руського, подольського у швидкій допомозі маємо надію, що це селянство не схоче на нас наступати. Щодо оборони, то ми вже цими днями все вчинили, реставрували руїни, тесали скелі, великі діри в мурах замостили чотири — кротно деревом і водою так, як колись було, оточили великий табір. Ми оточили кошами замок Новий і місто, поділили між собою квартири, перемішавши між собою русинів і вірмен і вирішили вже чекати на допомогу, довіряючи тільки Богу. Бо хоч нас тут є кілька сот шляхти, котрих ми переписали, та коли подивимось на обидва замки і махину міста, то власне наша чисельність невелика [?]. Гармат маємо досить, котрі їх м. пп. обивателі попривозили з усіх своїх міст і замків. З Молдавії повідомив мене пізніше хотинський пиркалаб, людина гідна віри, котра ні разу не дала повідомлення, яке б потім спростували, що капиджі з Порти з емірами були послані до кримської орди, що вже знаходиться в полі, щоб її повернули назад до Криму. Він повідомляв також, що від татар не треба боятися жодної небезпеки. Додає він і те, що йому також Добжанський сказав, який мчав з терміновими листами до князя Радзивилла, а саме, що найважливіших польських в’язнів відправлено до Порти і це слова його листу. Я ж так думаю, що коли так є, що кримці повернули до Криму, тоді безперечно добрудзькі (ординці) мусили б (теж) послухати.