Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

З листа князя Олександра Сангушка до литовського підканцлера Леона Сапіги про становище в Україні (1648 р., червня 10)

[...] Тепер я про становище України і наших країв стисло в. м., моєму милостивому пану, описую. Після розгрому першого табору, у котрому син його мості пана краківського був і багато інших панят і панських ескортів, де був також і й. м. пан Ян Сапіга, а це діялося біля Жовтих Вод через об’єднання Хмельницького, козака-зрадника, з татарською ордою, скоро після того, під Корсунем дощенту розгромили з великою і безсмертною неславою нашого народу з нерозумним і необережним взяттям обох їх мостей панів гетьманів, котрі [йшли] проти цихоб’єднаних ворожих військ. При цьому було вбито багато старих жовнірів, котрих вважай в пень вирубали. Старшину ж, між якою і й. м. пан краківський, дуже поранений, знаходиться, забрали до себе у в’язницю. Не могла тоді оця нещасна новина не проникнути до Речі Посполитої, а особливо до нас, що живуть в українних воєводствах. У такому скрутному разі, не маючи до кого швидко збиратися і з ким єднатися, ми залишилися врешті серед терору і небезпеки. Однак цей Хмельницький після нещасної своєї перемоги далі не пішов до держав Речі Посполитої. Це сталося вважай по волі Божій, бо проти нього за такий короткий час при такій потузі жоден би не зміг встояти. Тільки тоді почала шляхта збиратися по воєводствах за універсалами їх мостей пп. воєвод. Коли ж і досі від й. мості ксьондза арцибіскупа гнезненського не видно з часу смерті короля його мості до нас універсалів. Про них тільки трохи вже чути і знати, що нам сеймики призначені на 25 червня. Цей тоді зрадник Хмельницький посварився за полонених з татарами, котрих дуже домагалися. Останніх він обдарував усякою здобиччю і вже збувся, але дали собі по лобі, як свідчать свіжопринесені новини: їх [татар] козаки побили чотири тисячі, а козаків загинуло дві тисячі. Це тішить всіх нас, що уже стався такий розбрат зрадників з ордою. Отже, ми маємо кращий час для подальшого збирання військ. Його мость пан коронний підчаший з Руським воєводством і з паном хорунжим коронним збираються під Глиняни. Всі всюди й. м. п. хорунжого коронного вважають автором роздратування Хмельницького. Люди й. м. пана воєводи сандомирського стоять табором під Костянтиновим. Волинське воєводство за моїми універсалами збирається під Луцьком. Думаю, оскільки князь й. мость зносився у цей час зі мною, що він хоче з’єднатися з Волинським воєводством. Маємо, однак, надію, що козаки більше за Дніпро з цього боку не підуть і не було їх досі, бо й татарські потуги не мають, за ними князь його мость пан воєвода руський зі своїми людьми в тилу залишається. На нього вони дуже мають око. Татари були напали на Покуття біля Галича, але повернулися, про них тепер не чути. Все це діялося, коли ще про смерть короля його мості ворог не мав жодної відомості. Тепер свіжо щогодини виглядаємо нової відомості. Але вже не так страшним є нам це селянство, бо велика кількість людей наших на Україні пробирається до його мості пана київського воєводи, а масу він їх веде. Однак та річ є страшною, якої треба особливо пильнувати Речі Посполитій, щоб нам оця смерть короля й. мості не привела під Кам’янець-Подільський силістрійського пашу з кількома десятками тисяч турків, про що вже нам звідусіль доносять. Якби ж швидко сталася елекція нового короля, то вона б могла все пригасити. За королем нам не треба посилати до чужих земель, аби тільки Господь Бог дав згоду у вітчизні, а приватні [вари] Сам Божою рукою зволив би угамувати. [...]