Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

З рішення львівської міської ради і комісарського суду щодо селянського протесту проти збільшення панщини (1636 p., лютого 26)

[...] Виявилося із слідства, проведеного самим урядом міської ради перед цим актом комісії (це підтверджують документи), з того, що [селяни] під час наочного зведення при теперішньому акті комісії призналися, а також з самих фактів виходить, що всі піддані міських сіл не хочуть в жоден спосіб відробляти [панщину] по 4 дні на тиждень від лану згідно з декретом й. м. короля, ні місту, ні міським пп. орендарям. Піднімають явні бунти, заворушення та повстання серед громад, одні відвертають інших від робіт, від послуху та повинностей, які до них належать, не звертають ніякої уваги на часті урядові нагадування. Нижче подані призвідці і ватажки доводять підданих усіх сіл до значних складок для підтримки своїх бунтів. Внаслідок згаданого підбурювання, громади вперто не з’являються навіть до нинішнього акту виконання декрету й. м. короля, хоч були декілька разів покликані та повідомлені возним, орендарями, а також лендвійтами. Доходять навіть до такого ступеня зухвалості та свавілля, що коли уряд міської ради нагадує їм через міських сторожів та слуг про належні роботи, вони на них у бурхливому заворушенні вороже наступають, дзвонять на тривогу і биттям у дзвін подають собі сигнал, щоб скоріше зійтися та громадитися. [...]

[...] з огляду на те, що нагодою та приводом до тих бунтів і непослуху були у них привілеї, здобуті нечесним шляхом і навічно скасовані декретом й. м. короля, уряд наказує під загрозою смертної кари, щоб заступники війтів разом з старшими заприсяженими всіх міських сіл склали в цьому уряді протягом восьми тижнів назначеного терміну ті вже скасовані привілеї та все інше, що мали б, незгідне з декретом й. м. короля, виданим у зв’язку з дійсно спірними справами між сторонами.

Вкінці [міська рада] [...] наказує громадам всіх сіл віддати та відробити панщину, якої не виконували з часу оголошення декрету й. м. короля, [...] рахуючи щотижня по 4 дні від лану, від півлану 2 дні і від чверті лану один [день]. А надалі щоб раз назавжди відмовитися від бунтів, заворушень та всякого непослуху [...]