Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Королівський універсал про боротьбу з безмитним прогоном худоби і провозом солі в обхід митних комор і прикоморків Київського, Волинського і Брацлавського воєводств (1615 p., липня 6)

[...] Сповіщаємо, що адміністратор наших мит у Київському, Волинському і Брацлавському воєводствах, краківський каштелян ясновельможний кн. Януш Острозький повідомив нам, що багато купців і фурманів, які провозять товари і женуть воли з Київського, Волинського і Брацлавського воєводств до наших королівських і до шляхетських міст і містечок, користуються різними незвичними дорогами, обминаючи зі своїми товарами митні комори й прикоморки і ухиляючись від сплати наших мит по згаданих воєводствах, що призводить до великого зменшення наших прибутків.

А тому нагадуємо й суворо наказуємо всім без винятку, щоб не тільки не перешкоджали слугам і митникам згаданого адміністратора наших мит, але й надавали їм допомогу при зупинці й конфіскації товарів або волів, не оплачених на митницях, у таких купців і фурманів, які прибуватимуть на ярмарки до наших чи шляхетських міст та містечок без митної розписки писарів вищезгаданого державці наших київських, волинських і брацлавських мит не тільки у Київському, Волинському чи Брацлавському воєводствах, але й скрізь на території королівства, де про них буде доведено, що вони уникли сплати мита, дякуючи незвичним дорогам чи якійсь іншій махінації.

Так само прасоли з Руського воєводства, а також ті особи, що їздять за сіллю до руських жуп з Київського, Волинського і Брацлавського воєводств, возять сіль незвичними дорогами і гостинцями з метою уникнути сплати мит у згаданих воєводствах на шкоду і зменшення нашого Скарбу. А тому ми зводили встановити такий порядок, щоб вони віддавали звичний податок прямо на місці, в жупах або в Руському воєводстві, адміністратові вищезгаданих мит чи його намісникам, і, взявши від них розписку, вільно продавали свою сіль.

Деякі [особи] закриваються від сплати мита з солі і воску своїми привілеями. Оскільки це суперечить звичаям, волимо встановити, щоб вони платили від солі згідно зі своїм обов’язком возове, а з товарів, захищених вольностями, — по 4 литовських гроша мита відповідно до звичаю.

Так само і ті, що купують або продають збіжжя на торгах і ярмарках, мусять сплачувати мито згідно з обов’язком і нашою уставою, чинячи так, а не інакше з огляду на нашу ласку і свої повинності. [...]