Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Із статуту школи при Львівському Успенському братстві (1587 p., жовтня 8)

[...] Даскал, ілі учител, сея школи маєт бити благочестив, разумен, смиреномудрий, кроток, воздержливий, не піяница, не блудник, не лихоімець, не гнівлив, не завистник, не сміхостроїтель, не срамословник, не чародій, не басносказатель, не пособитель ересем, но благочестію поспішитель, образ благих во всем себе предпоставляюще, і всицевих добродітелех да будут і ученіци, якоже учитель їх.

Таковому учителю кождий приводячи і даючи сина і приятеля, і прочих на науку, маєт взяти с собою сусіда єдиного ілі двох, да при устіх двою і трієх свидителеи станет всяк чоловек. І чинити с даскалом постановеня о науці і о всем порядку, ведле реїстру сего нижеписаного. І маєт ему найпервіє той реєстр прочитатися, аби відал, яковим способом будуть сина его учити, і яко би міл ему в том порядку не прешкажати, але помагати всяким способом дітину ку науці і послушенству даскаловому приводячи, як правдивий отець, хотячи потіху і по праци благий плодвидіти. І маеть в реєстр по обичаю вписатися.

І даскал, взявши порученоє ему дітище, маєть его учити с промислом доброе науки. За непослушенство карати, не тиранский, но учителский, не вишше, но по силі, не роспустне, но покорне і смиренне, не толико мире кий, но і вишше мирских. Аби тиж непилностю своєю ілі заздростю, ілі лукавством не зостал винен ні за єдиного Богу вседержателю і потом родичом єго і єму самому, кгдиби час ему зволок, а єго от іного чого забавил. [...]

Богатой над убогих в школі ничим вишший немают бити, толко самою наукою, плотію ж равно вси. [...]

Учити даскал і любити маєть діти вси заровно, як синов богатих, так і сирот убогих, і коториї ходят по улицам, живности просячи, як которий ведле сили научитис может, толко не пилній єдиного, ниж другого, учити. [...]

Сходитися мают хлопята до школи на годину певную, то єсть дня великаго на 9-ю годину, аби вси стали. Также тиж і інших дней менших, яко постановит даскал. І пущати їх по науці додому в певную годину. [...]

Школи лвовскоє наука починается. Напервей научившися складов литер, потом к грамматики учать, при том же і церковному чину учать, читанью, спеванью. Также учать на кождий день, аби дітиедин другого питал по-грецку, аби ему отповідал по-словенску. I тижь питаются пословенску, аби їм отповідано по простой мові. I тиж не мают із собою мовити простою мовою, єдно словенскою ігрецкою. А так нині тому учатся, до болших наук приступуючи, ко диалектице і реторице, коториє науки по-словенску переведение, винайдено в школі Львовской, руским язиком списано, диалектику і реторику, і иниє философские писма, школе належачиє. А обичае всея школи і порядки всі в сем листе много би писати. [...]