Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Опис Чорноморського узбережжя у творі Страбона «Географія»

(бл. 63 — бл. 23 р. до н. е.)

[...]

16. Коло устя Тіри є башта, звана Неоптолемеєвою, і село, зване Гермонактове; як проплисти вверх 140 стадій, по обидва боки міста — з одного Никонія, з другого Офіуса; мешканці, що при річці, кажуть, що як проплисти 120 стадій, то ще є місто. Від гирла на 500 стадій є на морі острів Левка [Білий], присвячений Ахіллею.

17. Далі ріка Борисфен. Можна ним плисти 600 стадій, а поблизу інша ріка — Гіпаніс і острів перед гирлом Борисфену з пристанню. Як проплисти Борисфеном стадій 200, є місто одної назви з рікою. Зветься воно Ольвією, велике торгове місто, засноване мілетянами. Щодо іншої землі, вищезгаданої, між Борисфеном і Істром, то перш за все тут пустеля гетів, далі тірагети, за ними язиги — сармати і так звані царські, і урги, здебільшого кочовики, небагато і хліборобством бавяться; такі, кажуть, живуть і коло Істру, часто по обох його боках. В середину края далі — бастарни, сусіди тірагетів і германів, та й самі, мабуть, германського роду, поділені на кілька народів: одні звуться атмони і сідони, ті, що зайняли Певку, острів на Істрі — певкини, а ті, що найдальше на північ, займають рівнини між Танаїсом і Борисфеном, — роксолани. Бо весь край від Германії до Каспія є рівнина, скільки знаємо. А чи живе хто за роксоланами, не знаємо. Роксолани воювали з воєводами Мітрідата Євпатора, вождь їх був Тасій, ходили помагати Палаку, сину Скілура; вважали їх за добрих войовників, але проти вшикованої і добре озброєної фаланги не встоїть ніяке військо варварське і легке. І вони [роксолани] близько 50 000 проти 6000, що були з Діофантом, воєводою Мітрідата, не встояли, і більшість їх пропали. Вони вживають шкіряні шоломи і нагрудники, щити з пруття, а за зброю — піки, лук і меч. Такі ж здебільшого й інші народи. А у кочовиків намети повстяні, прироблені до возів, і в них вони живуть; навкруг наметів худоба, з якої вони живляться — молоком, сиром і м’ясом. Вони й ходять за отарами, міняючи місця, щоб завжди мали траву — зимою в болотах біля Меотіди, а літом — і на рівнинах. [...]

XI, II. 2. Біля Танаїсу знаємо гирло (їх два — в північній частині Меотіди, на 60 стадій одне від одного), а далі за гирло відомо мало що через холод і природні перешкоди, які можуть терпіти тубільці, що по-кочовничому живляться м’ясом та молоком, а чужинців не терплять. До того й кочовики, не охочі до зносин з іншими, а численні та дужі, не пускають, як де й є вступ до краю або річкою можна доплисти.

3. Де річка тече в озеро (Танаїс в Меотіду), є місто тієї ж назви — Танаїс, що осадили елліни з Боспору. Нещодавно його зруйнував цар Полемон, бо воно його не слухалося. А то був торг спільний для азіатських і європейських кочовиків і для тих, що приїздили озером з Боспору: ті привозили невільників, шкури й інші речі кочовничі, а ці замість того привозили убрання, вино та інше, що належить до культурного життя.

4. Скрізь понад морем (Меотідою) живуть меоти, хлібороби, але войовники не гірші від кочовиків; вони поділені на багато народів: ті, що живуть біля Танаїса, — більш дикі, ті, що біля Боспору, лагідніші. [...]