Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Грамота короля Стефана щодо скарги громади і цехів Львова на міську раду (1577 p., травня 25)

[...] Ми зі своїми дорадниками і досвідченими правознавцями нашого двору, які тоді з ними засідали, вислухавши уважно предмет суперечки, докази, аргументи і підтвердження, які обидві сторони виклали перед нами стосовно окремих пунктів [скарги], і відповідно перевіривши, розглянувши та обміркувавши права, привілеї та інші захисні грамоти, які вони нам пред’явили, [вирішили]:

1. Спочатку, стосовно скарги від імені громади, оголошеної проти міського магістрату, про прибутки з маєтків Зубря і Сихів, що магістрат ці прибутки у своє приватне користування привертає, а з них рівно ж, як і з інших міських прибутків, громаді звіт не складає, то оскільки від імені міського магістрату нам були наведені записи про продажу та вічні відступлення цього майна, що особами райців, на той час існуючих, вічним правом продажу було придбане від певних шляхтичів у їхнє приватне користування і в утримання гідності та уряду тих райців. Також відомо з привілею включення цих маєтків до міського права: наскільки [села] [міській] юрисдикції були підпорядковані, настільки [підпорядковані] до використання і володіння особами райців, у той час існуючих. Таким чином, райців, що тепер є і в майбутньому будуть, зберігаємо і залишаємо у вільному користуванні і володінні згаданими маєтками згідно з правом, згаданим вище.

2. Про міське майно, а саме дві кам’яниці, розпродані міським магістратом, на що уповноважені громади скаржилися. Оскільки райці повідомляли, що деякі міські кам’яниці, куплені за міські гроші, тоді [вони] продали за невідкладною потребою міста і за згодою всієї громади, й отримані гроші за продані [кам’яниці] тільки лише на громадський вжиток міста використали; і з надлишком, замість цих проданих будинків, інші маєтки з міських прибутків у користування і вигоду міста у кращі часи купили, відсилаючи у цьому до записів і реєстрів звітів. Ми також, звертаючи увагу на управління цим містом, відсилаємо [до] пункту про складання звіту, [що] нашими попередниками раєцькому уряду з довір’ям їм було доручене, щоб із звіту [міщани] відкрили [правду]. [...]

3. Що ж стосується звітності магістрату про міські прибутки, то оскільки в справі складання того звіту пред’явили нам від імені райців привілей або декларацію, видану найясніїпим покійним королем Сигізмундом І, як декрет між громадою і райцями, [де сказано], щоб для складання звіту обирали з-поміж громади шість відповідних людей і неурядуючих райців, які б перед новими виборами складали звіт у присутності райців — урядуючих [райців] і чотирьох лавників — і під присягою підписували його, залишаємо їх при цьому звичаї згідно із згаданою декларацією короля Сигізмунда І, з тим, одначе, [застереженням], щоб вільно нам було, коли схочемо, якщо це необхідно, відрядити для заслуховування цього звіту наших депутатів з нашим старостою для того, щоб через це не порушити конституцій королівства, ухвалених відносно звітування. [...]

12. Що ж стосується скарги цехів про поборювання привілеїв, то оскільки райці наводили [в доказ], що не поборюють [привілеї], а більше того, зберігають такого роду привілеї цехів, що до впорядкування добра у місті дотримуються, і були наділені з відома та згодою міського магістрату, без прецеденту й обмеження міського магістрату. Ми хотіли таким чином потурбуватися, щоб унаслідок цього міський порядок не заплутати, декларуємо, що ті цехові привілеї, які видані з відома і за згодою міського магістрату, повинні мати силу і зберігатися, і нехай печаткою того магістрату на прохання від нас для підтвердження зміцнені будуть. [...]