Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Відновлення і підтвердження Сигізмундом І втрачених під час пожежі фундаційних документів Перемишльського єпископства на нерухоме майно (1535 p., березня 11)

Оголошуємо всім і кожному, сучасникам і нащадкам, хто виявить бажання про це знати. Став перед нами велебний отець Лаврентій, перемишльський владика, і плачучи, оповів, якого величезного збитку він зазнав у пожежі, що спалила церкву і школу їх руської віри в нашому місті Перемишлі, коли дощенту згоріло не лише його власне і церковне майно, але й церковні убори, документи та привілеї. І тут же перед нами він пред’явив правдиві копії цих привілеїв, зняті ним особисто з оригінальних листів найяснішого короля Владислава, нашого предка, а також князя Лева, і уклінно просив, щоб ми дозволили передати їх зміст, а особливо привілею короля Владислава, нашим листом і одночасно удостоїли апробувати й підтвердити його силою нашої влади. [...]

Після пред’явлення наведеної копії той самий владика на підтвердження правдивості показаного представив нам лист шляхти Перемишльського повіту з їх печатками, у якому засвідчено, що вони бачили оригінали згаданих привілеїв і знають їх зміст, і що в даній копії він сам нічого не зменшив і не додав порівняно з оригіналом, але скопіював правдиво. Крім того, згаданий владика оголосив, що він разом з двома священиками готовий охоче підтвердити під присягою, що наведена копія з оригінального привілею, поглинутого вогнем, знята вірно. Розміркувавши, ми вирішили, що було б несправедливо і противно християнській доброчинності не полегшити долі тих, хто постраждав у корабельній аварії, вогненній стихії чи ворожому набігові, втративши не лише своє рухоме майно, але й документи та привілеї на нерухомості, чим позбувся опори у праві. І ось тому ми вирішили відновити, апробувати, скріпити й підтвердити зміст наведеного привілею в усіх його статтях і положеннях у такому обсязі, яким користувався перемишльський владика. Отже, відновлюємо, апробуємо, скріплюємо і підтверджуємо цим самим, що ми згодні надати згаданому отцю, перемишльському владиці [право] викупити з рук державців та їх посесорів і юридично звільнити всі маєтки, записані у привілеї. Визнаємо також, що наведений привілей дістає чинність і вагу у всіх пунктах і статтях як по судах, так і поза ними вовіки віків. [...]