Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

КРАЇНИ АЗІЇ, АФРИКИ ТА ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ

Чан Кайші

Чан Кайші (справжнє ім'я Чан Чунчен) (1887 —1975) — китайський державний діяч, генералісимус. Народився поблизу міста Нінбо, у приморській провінції Чжецзян 31 жовтня 1887 р. У 18-річному віці Чан Кайші поступив у Баодінську військову школу. Після річного навчання в Баодіні Чан поступив у Державну військову школу японської армії в Токіо. Тут він зустрівся з Сунь Ятсеном, що готував у той час революцію проти маньчжурської монархічної династії в Китаї. Чан зацікавився ідеями цього руху і в 1911 p., з початком перших революційних виступів, повернувся в Китай. Прийнявши командування бригадою, воював на боці повстанців у районі Шанхая. Незадоволений тим, що Сунь Ятсен був виведений зі складу першого республіканського уряду, Чан спробував організувати контрреволюційний рух, але потерпів невдачу і пішов за Сунь Ятсеном в Японію.

У 1915 р. він повернувся в Шанхай і став біржовим брокером, але, збанкрутівши, перебрався до Кантона, де Сунь Ятсен на той час сформував сепаратистський уряд. У1923 p., після укладення політичного альянсу між Сунем та комуністами і прибуття в Китай радянських військових радників, Чан поїхав до Москви з метою вивчення радянської військової доктрини і політичної роботи.

У Китай він повернувся через рік. Після смерті Сунь Ятсена в 1925 р. Чан Кайші очолив революційний рух на півдні Китаю і через рік організував воєнний похід на північ. Разом з тим вже тоді визначилися його різка незгода з комуністами. Чан Кайші порвав з комуністами і в березні 1927 р. оголосив про створення свого уряду в Нанкіні, який незабаром було визнано національним урядом Китаю. Незважаючи на численні заколоти регіональних військових лідерів і відступництво критично настроєних політиків, Чан Кайші займав провідну позицію в національному уряді та Гоміндані з 1927 до 1931 р. Надалі, коли спалах напруженості в Маньчжурії привів до повсюдного невдоволення політикою уряду, Чан був змушений піти у відставку і жити в Цикоу. Оскільки в керівництві країни не знайшлося лідера, який зміг би згуртувати різнорідні політичні сили, Чан знову зайняв пост голови Національної військової ради.

За період з 1932 до 1947 р. він зміг придушити або зробити союзниками всіх своїх супротивників. Виняток складали комуністи, які зберегли автономну владу в районах, що знаходилися під їхнім військовим контролем. У грудні 1936 р. Чан Кайші був арештований в Сіані і взятий під варту генералом Чжан Сюеляном, який був головнокомандуючим мань чжурської армії. Він намагався схилити Чана до припинення боротьби проти комуністів і об'єднання з останніми для організації збройної відсічі японцям. Після тривалих переговорів Чана було звільнено. Незабаром Гоміндан і компартія оголосили про створення «об'єднаного фронту». Перше збройне зіткнення з Японією сталося в липні 1937 р. недалеко від Пекіна (тоді — Бейпіна).

2 серпня 1943 р. в Чунцині, куди Чан Кайші переніс резиденцію свого уряду після японської окупації Нанкіна, помер президент національного уряду Китаю Лін Сен. 13 вересня 1943 р. Чан Кайші був проголошений президентом центрального виконавчого комітету Гоміндана. У жовтні відбулася церемонія його інаугурації. У листопаді 1943 р. Чан взяв участь у Каїрській конференції, де він, президент США Ф.Д.Рузвельт і прем'єр-міністр Великобританії У.Черчілль підписали Каїрську декларацію, яка сформулювала воєнну доктрину союзників на Далекому Сході. 17 травня 1945 р. Чан Кайші був вибраний цзун-цзаєм (генеральним директором) Гоміндану.

Незважаючи на всі зусилля американського генерала Д.Маршалла і ряду інших осіб після укладення угоди між Чан Кайші і китайськими комуністами і створення коаліційного уряду, весною 1946 р. переговори були перервані. Вирішивши подавити комуністичний рух силою, Чан Кайші перейшов до повномасштабних воєнних дій. Однак це не увінчалося успіхом. Війська комуністів неухильно витісняли армії Чана з усіх стратегічно важливих районів. Протеуквітні 1948 р., відповідно до нової конституції Китаю, Чан Кайші було обрано президентом. У червні він очолив командування центрального фронту. У травні 1949 р. комуністичні війська увійшли в Ханькоу, і Чан був змушений переїхати на Тайвань. У серпні він повернувся а Чунцин з надією реорганізувати свою розбиту армію, але потерпів невдачу і евакуював залишки своїх сил на Тайвань. З початком корейської війни (1950) американська допомога Тайваню значно збільшилася, і Чан відновив підготовку своєї армії для вторгнення на материк. Однак при цьому він зіткнувся з прогресуючою дипломатичною ізоляцією. У1971 р. відносини між США і КНР почали налагоджуватися. ООН проголосувала за визнання делегації КНР легітимним представником Китаю і позбавила цього права тайванських націоналістів. Чан Кайші переобирався на пост президента Тайваню в 1954, 1960, 1966 і 1972 pp. Помер Чан Кайші в Тайбеї 5 квітня 1975 р.