Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ТОТАЛІТАРНІ ТА ДИКТАТОРСЬКІ РЕЖИМИ

Гітлер Адольф

Гітлер Адольф (20 квітня 1889, Браунау на Інні, Австро-Угорщина — 30 квітня 1945, Берлін) — фюрер та імперський канцлер (диктатор) Німеччини (1933—1945). Народився в сім'ї австрійського митного чиновника, який до 1876 р. носив прізвище Шікльгрубер (звідси поширена думка, неначе таке справжнє прізвище Гітлера). У16 років Гітлер закінчив реальну школу в Лінці. Спроби поступити в Віденську художню академію виявилися невдалими.

Після смерті матері (1908) Гітлер перебрався до Відня, де жив у притулках для бездомних. У цей період йому вдалося продати декілька малюнків, що дало підстави називати себе художником. Його погляди сформувалися під впливом крайнього націоналіста професора Петша і відомого антисеміта обер-бургомістра Відня К. Люгера. Гітлер вороже ставився до слов'ян і ненавидів євреїв. Він вірив у велич і особливу місію німецької нації.

Напередодні Першої світової війни Гітлер переїхав до Мюнхена. У перші роки війни записався добровольцем у німецьку армію. Служив рядовим, потім єфрейтором, брав участь у бойових операціях. Був двічі поранений, нагороджений Залізними хрестами II і І ступеня. Поразку у війні Німецької імперії і Листопадову революцію 1918 р. Гітлер сприйняв як особисту трагедію. Веймарську республіку вважав породженням зрадників, що завдали «удару ножем у спину» звитяжній німецькій армії.

У кінці 1918 р. він повернувся до Мюнхена і вступив у рейхсвер. За рекомендацією капітана Е. Рема (що став найближчим соратником Гітлера) увійшов до складу мюнхенської праворадикальної організації — т. зв. Німецької робітничої партії. Швидко відтіснивши від керівництва партією її засновників, став повновладним лідером — фюрером. З ініціативи Гітлера в 1919 р. партія прийняла нове найменування — Німецька націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини (у німецькій транскрипції НСДАП).

У німецькій публіцистиці того часу партія іронічно називалася «нацистською», а її прихильники «нацистами». Ця назва закріпилася за НСДАП. Основні ідеї Гітлера, що склалися до цього часу, знайшли відображення в програмі НСДАП (25 пунктів), стержень якої складали наступні вимога: 1) відновлення могутності Німеччини шляхом об'єднання під єдиним державним дахом усіх німців; 2) затвердження панування Німецької імперії в Європі, головним чином на сході континенту — на слов'янських землях; 3) очищення німецької території від «інородців», що засмічують її, передусім від євреїв; 4) ліквідація прогнилого парламентського режиму, заміна його відповідною німецькому духу вертикальною ієрархією, при якій воля народу втілюється у вожді, наділеному абсолютною владою; 5) звільнення народу від диктату світового фінансового капіталу й усіляка підтримка дрібного і ремісничого виробництва, творчості представників вільних професій. Ці ідеї були викладені в автобіографічній книзі Гітлера «Моя боротьба» (1933).

До початку 1920-х pp. НСДАП стала однією з найпомітніших правоекстремістських організацій. На чолі штурмових загонів (німецьке скорочення СА) встав Е. Рем. Гітлер швидко перетворився в політичну фігуру, з якою почали рахуватися, принаймні в межах Баварії. До кінця 1923 р. криза в Німеччині загострилася.

У Баварії прихильники, повалення парламентського уряду і встановлення диктатури групувалися навколо глави баварської адміністрації фон Кара, активна роль у перевороті відводилася Гітлеру та його партії. 8 листопада 1923 р. Гітлер, виступаючи на мітингу в мюнхенській пивній «Бюргербраукелер», проголосив початок національної революції і заявив про повалення уряду зрадників у Берліні. Вищі чиновники Баварії на чолі з фон Каром приєдналися до цієї заяви. Вночі штурмові загони НСДАП почали займати адміністративні будівлі Мюнхена.

Однак незабаром фон Кар і його оточення вирішили піти на компроміс з центром. Коли 9 листопада Гітлер вивів своїх прихильників на центральну площу і повів їх до «Фельдгеренхале», частини рейхсвера відкрили по них вогонь. В історію Німеччини цей епізод увійшов під назвою «пивний путч». У лютому — березні 1924 р. відбувся судовий процес над керівниками путчу. На лаву підсудних сіли лише Гітлер і декілька його соратників. Суд засудив Гітлера на 5 років ув'язнення, однак вже через 9 місяців його випустили на свободу. За час відсутності лідера партія розпалася. Гітлеру довелося практично починати все наново. Велику допомогу надав йому Рем, який почав відновлення штурмових загонів. Однак вирішальну роль у відродженні НСДАП зіграв Г. Штрассер, лідер правоексремістських рухів у Північній і Північно-Західній Німеччині. Привівши с в ряди НСДАП, він допоміг перетворенню партії з регіональної (баварської) в загальнонаціональну політичну силу. Йому вдалося завоювати довір'я генералітету, а також встановити контакти з промисловими магнатами. 31 січня 1933 р. президент Гінденбург призначив Гітлера рейхсканцлером (прем'єр-міністром) Німеччини. Вже в перші місяці перебування при владі Гітлер продемонстрував, що не збирається рахуватися з обмеженнями, від кого б вони не виходили.

Використавши як привід організований нацистами підпал будівлі парламенту (рейхстагу), він почав поголовну «уніфікацію» Німеччини. Були заборонені спочатку комуністична, а потім соціал-демократична партії. Були ліквідовані профспілки, майно яких було передане нацистському робітничому фронту. Противники нової влади без суду і слідства відправлялися в концентраційні табори. Почалося масове переслідування «інородців», кульмінацією яких через декілька років стала операція «ендлезунг» (остаточне рішення), направлена на фізичне знищення усього єврейського населення. Не уникли репресій і особисті (реальні і потенційні) суперники Гітлера в партії (і поза нею). 30 червня він взяв особисту участь у знищенні ватажків СА, які були запідозрені в нелояльності фюреру.

Першою жертвою цієї розправи став давній соратник Гітлера Рем. Були фізично знищені Штрассер, фон Кар, колишній рейхсканцлер генерал Шлейхер та інші діячі. Для зміцнення масової бази свого режиму Гітлер здійснив ряд заходів, розрахованих на народну підтримку. Було різко скорочено, а потім ліквідовано безробіття. Розвернулися широкомасштабні акції з гуманітарної допомоги потребуючому населенню. Заохочувалися масові культурні і спортивні свята і т. д. Але основу політики гітлерівського режиму складала підготовка до реваншу за програш у Першій світовій війні.

З цією метою реконструювалася промисловість, розвернулося велике будівництво, створювалися стратегічні резерви. У дусі реваншу велася пропагандистська обробка Населення. Гітлер пішов на грубі порушення Версальського договору, який обмежував збройні сили Німеччини. Невеликий рейхсвер був перетворений на мільйонний вермахт, відновлені танкові війська і бойова авіація. Був відмінений статус демілітаризованої Рейнської зони. При потуранні провідних європейських держав була розчленована Чехословаччина, окупована Чехія, анексована Австрія. Заручившись підтримкою Сталіна, Гітлер ввів свої війська на територію Польщі.

У1939 р. почалася Друга світова війна. Добившись успіхів у бойових діях проти Франції і Англії і завоювавши практично всю західну частину континенту, у 1941 р. Гітлер повернув свої війська проти Радянського Союзу.

Поразки радянських військ на першому етапі радянсько-німецької війни призвели до окупації гітлерівськими військами республік Прибалтики, Білорусії, України, Молдавії і частини Росії. Однак з кінця 1942 р. гітлерівські армії стали зазнавати поразок. У1944 р. радянська територія була звільнена від окупантів, бойові дії наближалися до німецьких кордонів. Гітлерівські війська були змушені відступати й на заході внаслідок наступу англо-американських військ, що висадилися в Італії і на узбережжі Франції.

У1944 р. проти Гітлера була організована змова, метою якої було його фізичне усунення і укладення миру з Англією і США. Фюрер усвідомлював, що неминуче наближається повний розгром Німеччини. ЗО квітня 1945 р. в оточеному Берліні Гітлер покінчив життя самогубством.