Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

ТОТАЛІТАРНІ ТА ДИКТАТОРСЬКІ РЕЖИМИ

ГУТАБ (ГУЛАГ)

ГУТАБ (Головне управління виправно-трудових таборів, трудових поселень і місць ув'язнення, російською — ГУЛАГ) — у СРСР у 1934— 1956 pp. підрозділ НКВС (МВС), що здійснював керівництво системою виправно-трудових таборів (ВТТ). Спеціальні управління ГУТАБу об'єднували багато ВТТ в різних районах країни: Карагандинський ВТТ (Карлаг), Дальбуд НКВС/МВС СРСР, Соловецький ВТТ, Біломорсько-Балтійський ВТТ і комбінат НКВС, Воркутинський ВТТ, Норільський ВТТ та інші.

З самого початку існування Радянської влади керівництво більшістю місць ув'язнення було покладено на каральний відділ Народного комісаріату юстиції, утвореного в травні 1918 р. Частково цими ж питаннями займалося і Головне управління примусових робіт при Народному комісаріаті внутрішніх справ. 25 липня 1922 р. Рада Народних Комісарів ухвалила постанову про зосередження керівництва основними місцями ув'язнення (крім загальних тюрем) в одному відомстві, і трохи пізніше, у жовтні того ж року, був створений єдиний орган в системі НКВС — Головне управління місцями заслання.

У подальші десятиріччя структура державних органів, що відали місцями позбавлення свободи, неодноразово мінялася, хоч корінних змін не сталося. 24 квітня 1930 р. за наказом Об'єднаного Державного політичного управління (ОДПУ) при РНК СРСР було утворено Управління таборами. Першу згадку власне про ГУТАБ (Головне управління таборів ОДПУ) можна знайти в наказі ОДПУ від 15 лютого 1931 р. 10 червня 1934 р. згідно з Постановою ЦВК СРСР при утворенні нового союзно-республіканського НКВС в його складі було утворено Головне управління виправно-трудових таборів і трудових поселень. У жовтні того ж року це управління було перейменоване в Головне управління таборів, труд-поселень і місць заслання. Надалі це управління ще двічі перейменовувалося і в лютому 1941 р. отримало назву Головне управління виправно-трудових таборів і колоній НКВС СРСР. Після закінчення Великої Вітчизняної війни, у зв'язку з реорганізацією наркоматів у міністерства, Головне управління виправно-трудових таборів і колоній у березні 1946 р. увійшло до складу МВС СРСР.

Наступною зміною системи виконання покарань у СРСР стало створення в жовтні 1956 р. Головного управління виправно-трудових колоній, яке в березні 1959 р. було перейменоване в Головне управління місць заслання. У таборах були встановлені важкі умови життя і праці, у в'язнів не було елементарних людських прав. Вони безкоштовно працювали на будівництві каналів, шляхів, промислових та інших об'єктах на Крайній Півночі, Далекому Сході й інших регіонах. Надзвичайно високою була смертність від голоду, хвороб і непосильної праці. Слово і поняття ГУТАБ (ГУЛАГ) активно увійшло в російську мовул появою книги О. І. Солженіцина «Архипелаг ГУЛАГ», яка, незважаючи на те, що була уперше видана на Заході (1973), дуже широко розповсюджувалася в самвидаті. «ГУТАБ» став синонімом таборів і тюрем радянського тоталітарного режиму.

Спираючись на архівні документи, які зберігаються у ведучих російських архівах, дередусім у Державному архіві Російської Федерації і Російському центрі соціально-політичної історії, можна з певною мірою достовірності зробити висновок, що за 1930—1953 pp. у виправно-трудових колоніях побувало 6,5 млн. чоловік, з них за політичними мотивами — бл. 1,3 млн., через виправно-трудові табори у 1937—1950 pp. пройшло бл. 2 млн. чоловік осуджених за політичними статтями.