ТОТАЛІТАРНІ ТА ДИКТАТОРСЬКІ РЕЖИМИ

Сталін (Джугашвілі) Йосиф Віссаріонович

Сталін (Джугашвілі) Йосиф Віссаріонович (псевдоніми — Коба та інші) (1879—1953) — політичний діяч, Герой Соціалістичної Праці (1939), Герой Радянського Союзу (1945), Маршал Радянського Союзу (1943), Генералісимус Радянського Союзу (1945). З сім'ї чоботаря. Після закінчення Горійського духовного училища (1894) навчався в Тифліській православній духовній семінарії (у 1899 р. виключений). У 1898 р. вступив у грузинську соціал-демократичну організацію «Месамедасі». У 1902— 1913 pp. шість разів зазнавав арештів, заслань, чотири рази утікав із місць заслання. Після 1903 р. приєднався до більшовиків. У 1906—1907 pp. керував проведенням експропріацій у Закавказзі. У 1907 р. один з організаторів і керівників Бакінського комітету РСДРП. Ревний прихильник В. І. Леніна, з ініціативи якого в 1912 р. кооптований в ЦК і Російське бюро ЦК РСДРП. У1917 р. член редколегії газети «Правда», Політбюро ЦК більшовиків, Військово-революційного центру. У1917—1922 pp. нарком у справах національностей, одночасно в 1919—1922 рр. нарком державного контролю, з 1918 р. член РВРР. У 1922—1953 pp. генеральний секретар ЦК партії. У 20-х pp. в ході боротьби за лідерство в партії й державі, використовуючи партійний апарат і політичні інтриги, очолив партію і встановив у країні тоталітарний режим. Проводив форсовану індустріалізацію країни і насильницьку колективізацію. У кінці 20—30-x pp. Сталін знищив реальних і передбачуваних суперників, ініціював масовий терор.

З кінця 30-х pp. проводив політику зближення з фашистською Німеччиною, що привело до трагедії народу у Великій Вітчизняній війні. З 1941 р. голова РНК СРСР, у роки війни голова ДКО, нарком оборони Верховний головнокомандуючий. У1946—1947 pp. міністр Збройних сил СРСР. У роки війни пішов на створення антигітлерівської коаліції; після закінчення війни сприяв розгортанню «холодної війни».