ТОТАЛІТАРНІ ТА ДИКТАТОРСЬКІ РЕЖИМИ

Громадянська війна

Громадянська війни й іноземна інтервенція 1917—1922 pp. в Росії — збройна боротьба між соціальними групами на чолі з більшовиками, що прийшли до влади внаслідок Жовтневої революції, та їхніми супротивниками. Після виходу Росії з Першої світової війни німецькі та австро-угорські війська в лютому 1918 р. окуповували частину України, Білорусії, Прибалтики і Півдня Росії, що привело до підписання в березні 1918 р. Брестського миру. У березні 1918 р. англо-франко-американські війська висадилися в Мурманську; у квітні японські війська зайняли Владивосток; у травні почався заколот Чехословацького корпусу. Усе це створило серйозні проблеми для нової влади. До літа 1918 р. на більшості території країни утворилися численні угруповання й уряди, що виступали проти радянської влади. Радянський уряд приступив до створення Червоної Армії і перейшов до політики «воєнного комунізму». У другій половині 1918 р. Червона Армія отримала перші перемоги на Східному фронті, звільнила території Поволжя, частину Уралу. Після Листопадової революції в Німеччині Радянський уряд анулював Брестський мир, були звільнені Україна та Білорусія. Однак політика «воєнного комунізму», а також «розкозачення», направлене фактично на знищення козацтва, викликали в різних регіонах селянські та козацькі повстання і дали можливість керівникам антибільшовицького табору сформувати численні армії і розпочати наступ проти Радянської республіки. На територіях, зайнятих білогвардійцями та інтервентами, поширювався партизанський рух. У березні — травні Червона Армія успішно відбила наступ білогвардійських сил зі сходу (адмірал О. В. Колчак), півдня (генерал А. ї. Денікін), заходу (генерал М. М. Юденич). Внаслідок загального контрнаступу радянських військ Східного фронту в травні — липні були зайняті Урал, а потім, за активною участю партизанів, — Сибір. У квітні — серпні 1919 р. інтервенти були змушені евакуювати свої війська з півдня України, з Криму, Баку, Середньої Азії. Війська Південного фронту розгромили армії Денікіна під Орлом і Воронежом і до березня 1920 р. відтіснили білогвардійців у Крим.

Восени 1919 р. була остаточно розгромлена під Петроградом армія Юденича. На початку 1920 р. були зайняті Північ та узбережжя Каспійського моря. Держави Антанти повністю відкликали свої війська і зняли блокаду. Після закінчення радянсько-польської війни Червона Армія нанесла ряд ударів по військах генерала П. М. Врангеля і вигнала їх із Криму. У1921—1922 pp. були придушені антибільшовицькі повстання в Кронштадті, на Тамбовщині, в окремих районах України тощо, ліквідовані загони інтервентів, що залишилися, і білогвардійців у Середній Азії і на Далекому Сході (жовтень 1922 p.).

Громадянська війна принесла величезні біди. Від голоду, хвороб, терору і в боях загинуло (за різним даними) від 8 до 13 млн. чоловік, у т. ч. бл. 1 млн. бійців Червоної Армії. Емігрувало до кінця Громадянської війни до 2 млн. чоловік. Збитки, нанесені народному господарству, склали бл. 50 млрд. золотих рублів, промислове виробництво впало до 4—20% від рівня 1913 p., сільськогосподарське виробництво скоротилося майже вдвічі.