Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

ЗАХІДНІ ДЕМОКРАТІЇ В 20—30-ТІ РОКИ XX ст.

Черчілль Уїнстон Леонард Спенсер

Черчілль Уїнстон Леонард Спенсер (30 листопада 1874, Бленхейм, Оксфордшир — 24 січня 1965, Лондон) — державний діяч Великобританії, прем'єр-міністр (1940—1945,1951—1955), один із лідерів антигітлерівської коаліції, який зробив значний внесок у розгром гітлерівської Німеччини. Аристократичне походження (нащадок першого герцога Мальборо) відкрило Черчіллю шлях у закритий учбовий заклад Харроу і училище Сендхерст. Поступивши в 1895 р. на службу в армію, він взяв участь у військових експедиціях в Індію і Судан. Під час англо-бурської війни 1899—1902 pp. був військовим кореспондентом лондонської «Морнінг пост», потрапив у полон, звідки здійснив зухвалу втечу. Після повернення в Англію присвятив себе політичній діяльності. Вибраний в парламент від консервативної партії, він у 1904 р. перейшов до лібералів, мотивуючи свій крок незгодою з протекціоністською програмою Дж. Чемберлена. Як ліберальний політик Черчілль досить швидко підіймався по службових сходах — у 1905—1911 pp. відбув поперемінно парламентським заступником міністра колоній, міністром торгівлі, міністром внутрішніх справ; провів деякі реформи в соціальній сфері, розглядаючи їх як альтернативу соціалізму.

Ставши військово-морським міністром (1911—1915), Черчілль зосередив свої зусилля на підготовці британського флоту до майбутньої війни з Німеччиною. Разом з тим «східна» стратегія Черчілля не була успішною: операція з метою захоплення півострова Галліполі та Дарданелл, розпочата в січні 1915 р. за його наполяганням, потерпіла повне фіаско. Черчіллю довелося покинути адміралтейство.

У1917 р. за пропозицією Д. Ллойд-Джорджа був введений до складу коаліційного уряду. Очолюючи в 1918—1922 pp. військове та авіаційне міністерства, Черчілль проявив себе переконаним противником Радянської Росії.

Післявоєнна криза лібералізму, нові міжнародні умови спонукали Черчілля знову повернутися в консервативну партію. Як канцлер казначейства (1924—1929) в уряді С. Болдуїна Черчілль здійснив вигідне фінансовим колам відновлення золотого паритету фунта стерлінгів (1925). Згодом, виступивши проти передбачуваних політичних поступок Індії, він порвав з Болдуїном. З 1931 ідо вересня 1939 р. Черчілль був рядовим членом парламенту. 1930-ті роки — найбільш насичений період творчості і публічних виступів Черчілля. У ці ж роки проявився його неабиякий літературний хист.

Розквіт політичної і військової кар'єри Черчілля починається з 10 травня 1940 p., коли він стає головою уряду і одночасно міністром оборони, лідером палати общин, а з кінця року — і лідером консервативної партії.

Прийшовши до влади в найважчий для Англії момент (їй загрожувало вторгнення німецьких військ), Черчілль зумів докорінно змінити ситуацію — звитяжна коаліція, у складі якої знаходилася Великобританія, завдала нищівної поразки Німеччині. В активі прем'єр-міністра — участь у численних міжнародних конференціях, у переговорах і переписці з керівниками США і СРСР. У серпні 1942 і жовтні 1944 р. він зустрічався в Москві зі Сталіним; неодноразово перетинав Атлантику для зустрічей з Ф. Рузвельтом. Черчілль брав активну участь в доленосних Тегеранській конференції 1943 р. і Кримській конференції 1945 p., а також у післявоєнній Потсдамській конференції 1945 р. 8 травня саме Черчілль сповістив) співвітчизникам про повну беззастережну капітуляцію Німеччини. 111( пи перемоги лейбористів на парламентських виборах у липні 1945 р. Черчілль вийшов у відставку, але не припинив активної політичної дія-цьності. Виступаючи 5 березня 1946 р. у Фултоні (штат Міссурі, США), він закликав західні демократії до єднання перед загрозою з боку СРСР і світвого комунізму, до створення «братської асоціації народів, які розтопляють англійською мовою».

Черчілль попереджав про небезпеку, що виходила від радянського тоталітарного режиму, і в зв'язку з цим вжив вислів «залізна завіса», стосовно відносин між Східною і Західною Європою. Правда, було підтверджено прагнення британського народу до встановлення тривалої співпраці з Радянським Союзом.

Незабаром після повторного обрання його прем'єр-міністром (жовтень 1951 p.), Черчілль, тверезо оцінивши нове співвідношення сил між Сходом і Заходом в ядерних озброєннях, став висловлювати сумніви щодо доцільності тиску на СРСР. Вимоги про розвиток спільної західної оборони поєднувалися в його дипломатії з пропозиціями пошуку угоди з СРСР.

У травні 1953 р. у палаті общин він виклав свою концепцію «самміту націй» — підготовки і скликання конференції на вищому рівні. Покинувши уряд за станом здоров'я у квітні 1955 р , Черчілль в останні роки життя не відігравав активної ролі в політиці.