ЗАХІДНІ ДЕМОКРАТІЇ В 20—30-ТІ РОКИ XX ст.

Чімберлен Невілл

Чімберлен Невілл (18 березня 1869, Бірмінгем — 9 листопада 1940, поблизу Хекфілда, графство Хемпшир) — англійський державний і політичний діяч, прем'єр-міністр Великобританії (1937—1940). У 1915 р. став лордом-мером Бірмінгема, у 1916—1917 pp. генеральним директором (міністром) Національної служби в коаліційному уряді Д. Ллойд-Джорджа. У грудні 1918 р. Чемберлен уперше був вибраний у парламент. У консервативних урядах займав міністерські пости: генеральний поштмейстер (1922—23), генеральний скарбник збройних сил (1923), міністр охорони здоров'я (1923,1924—1929 і 1931), міністр фінансів (1923—1924 і 1931 —1937) і, нарешті, прем'єр-міністр (1937—1940).

У 2-й половині 1930-х pp. головним завданням зовнішньої політики Великобританії стало запобігання військовій загрозі з боку фашистських держав. Однак політика Чемберлена, що спиралася на консервативні принципи, не була далекоглядною. Спочатку він підтримав економічні санкції проти Італії, що напала на Ефіопію (1935—1936), але потім першим з парламентаріїв виступив за їх скасування; ставши прем'єр-міністром, він офіційно визнав «права» Італії на Ефіопію (16 квітня 1938 p.). Політика невтручання в Громадянську війну в Іспанії (1936— 1939), яку він проводив, сприяла успіху італо-німецької інтервенції в цю країну. Чемберлен відкидав пропозиції СРСР щодо створення системи колективної безпеки в Європі, а також ініціативу президента США Ф. Д. Рузвельта про скликання конференції великих держав (січень 1948 p.). «Миротворчі» зусилля Чемберлена привели до Мюнхенської угоди 1938 р. — безнадійної спроби Англії і Франції задовольнити територіальні домагання Німеччини за рахунок відторгнення від Чехії Судетської області. Британський прем'єр розглядав цю угоду як «почесний мир», однак через півроку Німеччина окупувала всю Чехословаччину.

Вторгнення німецьких військ у Польщу (1 вересня 1939 р.) змусило Англію оголосити війну Німеччині (3 вересня), але весь період «дивної війни» на Західному фронті по суті являв собою рецидив мюнхенської політики. Лише після невдачі британської експедиції в Норвегії (квітень 1940 р.) і активізації німецьких військ на Західному фронті невдоволення курсом «мюнхенців» в уряді досягло апогею. На історичному засіданні британського парламенту 10 травня 1940 р. до Чемберлена та його прихильників були звернені слова, колись сказані Олівером Кромвелем Довгому парламенту: «У ім'я Бога, йдіть!», що по суті означало політичну смерть Чемберлена.