Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

КУЛЬТУРА, НАУКА ТА ТЕХНІКА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX — НА ПОЧАТКУ XX ст.

Айвазовський Іван Костянтинович

Айвазовський Іван Костянтинович (1817— 1900) — професор живопису, кращий російський мариніст. Народився у Феодосії у вірменській сім'ї, ще хлопчиком звернув на себе увагу своїми малюнками і в 1833 р. потрапив як пансіонер в Академію мистецтв. Першим його вчителем у живописі «морських видів» був Філіпп Тоннер, від якого він перейняв прийоми зображення води, згодом залишені ним.

Першою роботою Айвазовського в цьому плані був «Етюд повітря над морем», написаний у 1835 р., за який він отримав першу срібну медаль. Відтоді Айвазовський присвятив себе виключно цьому напрямку живопису.

Щорічно він здійснював поїздки по Фінській затоці або по Чорному морю, вивчаючи ефекти освітлення і природу моря. У1840 р. Айвазовський поїхав до Італії, а потім відвідав Німеччину, Францію, Англію та Іспанію. Скрізь картини його мали успіх, і всюди затвердилася його слава як чудового художника-мариніста.

Головні роботи Айвазовського: «Висадка десанту в будинку Субаші» і «Краєвид Севастополя»; «Неаполітанська ніч», «Буря» і «Хаос», написані в Римі; «Човен черкеських піратів», «Тиша на Середземному морі» і «Острів Капрі», що була нагороджена на Паризькій виставці 1843 р. і принесла Айвазовському звання академіка; «Види Чорного моря» і «Монастир св. Георгія», за які художника визнано в 1847 р. професором; «Чотири багатства Росії», за яку він був нагороджений в 1857 р. орденом Почесного легіону; «Зима», «Очерети на Дніпрі», «Стадо овець під час урагану», «Всесвітній потоп», «Момент створення світу» (1864), «Ланцюг Кавказьких гір» (1871). Виставка картин Айвазовського у Флоренції (1874) настільки вразила глядачів, що флорентійська академія мистецтв запропонувала йому написати свій портрет для галереї палацу Пітті.