Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

КУЛЬТУРА, НАУКА ТА ТЕХНІКА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX — НА ПОЧАТКУ XX ст.

Символізм

Символізм — напрям в європейському і російському мистецтві 1870—1910-х pp.; зосереджений переважно на художньому вираженні за допомогою символу сутностей, що осягаються інтуїтивно, та ідей, смутних, витончених почуттів та примар. Філософсько-естетичні принципи символізму походять від творів А. Шопенгауера, Е. Гартмана, Ф. Ніцше, Р. Вагнера. Прагнучи проникнути в таємниці буття і свідомості, побачити крізь видиму реальність позачасову ідеальну суть світу («від реального до найреальнішого») та його «нетлінну», або трансцендентну, Красу, символісти виразили неприйняття буржуазності і позитивізму, тугу за духовною свободою, трагічне передчуття світових соціально-історичних зсувів.

У Росії символізм нерідко мислився як «життєтворчість» — сакральне дійство, що виходить за межі мистецтва. Основні представники символізму в літературі — II. Верлен, П. Валері, А. Рембо, С. Малларме, М. Метерлінк, О О. Блок, А. Бєлий, В І. Іванов, Ф. К. Сологуб; в образотворчому мистецтві: Е. Мунк, Г Моро, М. К. Чюрліоніс, М. О. Врубель, В. Е. Борисов-Мусатов; близька до символізму творчість П. Гогена, роботи багатьох майстрів стилю модерн.