КУЛЬТУРА, НАУКА ТА ТЕХНІКА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX — НА ПОЧАТКУ XX ст.

Достоєвський Федір Михайлович

Достоєвський Федір Михайлович (1821—1881) — російський письменник, член-кореспондент Петербурзької АН (1877). У повістях «Бідні люди» (1846), «Білі ночі» (1848), «Неточка Незванова» (1849, не закінчена) та інших показав страждання «маленької» людини як трагедію соціальну. У повісті «Двійник» (1846) дав психологічний аналіз подвійної свідомості. Учасник гуртка М. В. Петрашевського,

Достоєвський у 1849 р. був арештований і засуджений до смертної страти, заміненої каторгою (1850—1854) з подальшою службою рядовим. У 1859 р. повернувся до Санкт-Петербурга. «Записки з мертвого будинку» (1861—1862) — про трагічні долі і достоїнство людини на каторзі. Разом з братом М. М. Достоєвський видавав журнали «Час» (1861—1863) та «Епоха» (1864—65). У романах «Злочин і кара» (1866), «Ідіот» (1868), «Біси» (1871—1872), «Підліток» (1875), «Брати Карамазова (1879—1880) та інших — філософське осмислення соціальної і духовної кризи Росії, діалогічне зіткнення самобутніх особистостей, пристрасні пошуки суспільної і людської гармонії, глибокий психологізм і трагізм. Публіцистичний «Щоденник письменника» (1873—1881). Творчість Достоєвського мала великий вплив на російську і світову літературу.