Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

СТАРОДАВНІ ІНДІЯ ТА КИТАЙ

Імперія Хань

Династія Хань правила в Китаї в період між 206 і 220 pp. до н. є. Існувало два типи регіонів. Одні знаходилися в прямому підпорядкуванні державних адміністративних органів і поділялися на префектури, якими керували призначені центральною владою чиновники. Інші являли собою дрібні князівства, правителі яких обиралися зі складу членів імператорської сім'ї або з середовища тих, хто допоміг імператору в його боротьбі за трон. Після консолідації ханьська адміністрація стала зразком міцної влади. Імператор був єдиним законодавцем і верховним суддею. Більше того, він вважався верховним жерцем. При імператорові існували два керівних органи, що складалися з вищих чиновників (імператорський кабінет). У перший входили імперський канцлер, імперський секретар або віце-канцлер, а також верховний воєначальник. Другий керівний орган складався з 9 міністрів з чітко вираженими виконавчими функціями.

Внутрішні війни, які призвели до встановлення влади династії Цінь, а потім династії Хань, значною мірою зменшили економічний і культурний потенціал країни. Тому перші правителі династії Хань були стурбовані проблемою відновлення єдності країни. Після приходу до влади імператора У-ді (140—87 pp. до н. є.) все змінилося. У-ді відновив і посилив урядові монополії і право держави здійснювати контроль над цінами, обмеживши діяльність фінансистів. У кожну область були направлені цензори, що стежили за діяльністю місцевої адміністрації. Імператор також був ініціатором агресивного зовнішньополітичного курсу, внаслідок якого північні племена народності сюнну (гуни) позбавилися частини своєї території. Китайські фортеці були споруджені у віддалених районах Центральної Азії і на південному напрямі, у глибині Аннаму (В'єтнаму). У-ді надав конфуціанцям право визначати офіційну ідеологію й обов'язкові правила поведінки, з імператорської Академії вигнали представників всіх інших філософських шкіл. Наступні покоління правителів закріпили ті починання, ініціатором яких був У-ді, й до середини І ст. до н. є. китайська імперія переживала період розквіту.