КУЛЬТУРА, НАУКА ТА ТЕХНІКА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX — НА ПОЧАТКУ XX ст.

Фрейд Зігмунд

Фрейд Зігмунд (1856—1939) — австрійський лікар-психіатр і психолог. Засновник психоаналізу. З 1938 р. жив у Великобританії. Розвинув теорію психосексуального розвитку індивіда, у формуванні характеру і його патології головну роль відводив переживанням раннього дитинства. Від розробленого спільно з Й. Брейєром «катартичного» методу перейшов до методу вільних асоціацій як основи психоаналітичної терапії. Принципи психоаналізу поширив на різні сфери людської культури — міфологію, фольклор, художню творчість, релігію і т. д.

Головні праці: «Тлумачення сновидінь» (1900), «Психопатологія повсякденного життя» (1904), «Лекції зі вступу до психоаналізу» (1910), «Тотем і табу» (1913), «Я і Воно» (1923).