Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

СТАРОДАВНІ ІНДІЯ ТА КИТАЙ

Династія Чжоу

Держава Шан була захоплена племенами чжоу. На завойованій території була створена держава Чжоу. На чолі чжоуського суспільства стояв ван — верховний правитель; за ним йшли чжухоу — правителі спадкових володінь; потім дафу - голови підлеглих чжухоу великих сімейно-кланових груп; четверту категорію представляли ші — голови вег ликих сімей, що входили в клан дафу; п'яту — шужень — простолюдини. Старший син успадковував ранг батька, усі інші сини — на один ранг нижче. За злочин людину перетворювали в раба, тобто включали його в соціальну групу, що стояла поза ієрархією. Земля, що оброблялася великими сімейними колективами на чолі з ші, не була їхньою власністю, оскільки права на неї мали голови більш великих родинних груп; верховним же власником всіх земель номінально вважався ван. Будівництво іригаційних споруд викликало необхідність в посиленні контролю над районами, що обслуговувались гідротехнічними системами. Зростання поселень супроводилося ускладненням адміністративної структури. Місцеві правителі в межах своїх володінь мали у своєму розпорядженні широку свободу дій, тоді як чиновництво при імператорському дворі знаходилося під більш суворим контролем. Щоб зайняти гідну посаду при дворі, чиновник повинен був мати адміністративні здібності й володіти знаннями у сфері дипломатичного мистецтва. Нижче провінційних правителів і великих чиновників знаходився клас «рицарів», що складався з представників колишнього вельможного панства і нащадків правлячих угруповань. Представники цієї групи складали основу контингенту воїнів бойових колісниць в армії і обіймали управлінські посади середнього і нижчого рівня. Перебування на офіційній посаді вимагало від них знань традицій і класичних праць, тому згодом слово «рицар» стало означати «вчений». Саме з цього прошарку чиновництва виходили книжники, укладачі хронік та філософи. На найнижчому соціальному щаблі знаходився «народ», тобто селяни. У період правління імператора Юя (781— 771 pp. до н. є.) була зроблена спроба відновити минулу імператорську велич через будівництво великих іригаційних споруд. Однак залучення численної кількості людей на примусові роботи призвело до послаблення сил захисників кордонів. У результаті західні варвари здійснили напад на столицю й убили імператора. Імперія Чжоу вже не могла оправитися від цього удару. Столицю країни довелося перенести на схід, у Лоян, на територію нинішньої провінції Хенань. (Тому більш ранній період історії правлячої династії Чжоу традиційно називається Західним Чжоу, а більш пізній період — Східним Чжоу.) У 771 р. до н. є. правління династії Чжоу фактично завершилося, хоч формально вона продовжувала існувати до 256 р. до н. є.